Неподалік села Підгірці Бродівського району Львівської області розкинулося літописне місто Пліснеськ. Цього року археологи Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» досліджують один із найбільших некрополів варязької дружини. Журналісти Гал-інфо побували на місці розкопок та поспілкувалися із заступником директора з наукової роботи Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ», керівником археологічної експедиції Андрієм Филипчуком.
фото Гал-інфо
Андрій Филипчук розповів, що вже третій тиждень триває археологічна експедиція Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ». Цього року археологи досліджували дві пам’ятки. Одна з них – це пам’ятка археології національного значення, курганний могильник ХІ – поч. ХІІ ст. На цій ділянці заклали два розкопи на місці двох курганів.
«Цей курганний могильник колись належав варязькій дружині, яка осіла тут в результаті походу Володимира Святославовича (Володимира Великого, – ред.) на хорватів у 992-го чи 993 року. Пізніше цей могильник вже належав слов’янізованим нащадкам варягів. Поховання тут представленні курганними кремаціями (тілоспалення) та інгумаціями (цілопокладення), інколи парними цілопокладеннями. А інколи ургани – це кенотафи, тобто порожні могили», – розповів Андрій Филипчук.
Він зазначив, що інколи кургани насипали в пам’ять про воїнів, які вийшли з рідних земель і загинули на чужині. За словами Андрія Филипчука, такі поховання, кенотафи, часто трапляються на варязьких могильниках того часу.
На одному із курганів, які досліджували археологи, можна побачити курганний ровик.
«На початку насипання кургану робили такий ровик. Він має трохи заокруглену форму, але це не абсолютно правильне коло. Він не глибокий, десь до 20-25 см. Курганний насип первісно був зовсім не великий, тільки 5,5 метрів, але сучасні параметри його відрізняються, бо курган з часом “розповзся”. Нині він заввишки має лише 80-90 сантиметрів, а в ширину по діаметру – близько 8 метрів. Тому ці кургани сьогодні ледь примітні», – сказав Андрій Филипчук.
Археологи дійшли до рівня тогочасної поверхні, коли почали насипати курган. Вони з’ясували, що це кенотаф і зафіксували сліди дерев’яної конструкції.
«Ми зафіксували різного роду заповнення із золою, багато цвяхів та скоп. Тобто це була символічна домовина. Ані кремації, ані інгумації не виявили. В одному із секторів кургану, на рівні заповнення, в ящику, знайшли рештки кераміки. Посудина попередньо датується близько кінцем ХІ – поч. ХІІ ст.», – сказав Андрій Филипчук.
Він також додав, що були виявлені рештки якогось освячення, сліди вогнища, подекуди навіть видно жаринки.
«Під курган розчищалася поверхня, ми побачили рештки вогнища. Побачили рештки битого посуди. Важко сказати, які конкретно ритуали тут проводили. Потім насипали курган. Порожнє поховання було не на рівні тогочасної поверхні, а на певному підвищенні. Інколи потім чинили тризну (фінальна частина поховального обряду, яка могла складатися із жертвоприношення чи бенкету на честь померлого, – ред.), свого роду поминки над цим померлим. Наприклад, торік ми зафіксували сліди тризни так само в кенотафі», – розповів Андрій Филипчук.
Другий курган, який дослідили археологи, також виявися кенотафом. Тут виявили невеличке заповнення з верхньої частини зі слідами спалення.
«Ми знайшли і цвяхи від конструкції, і кераміку. В насипі кургану є кераміка різного часу: Х ст., ХІ ст., і навіть зламу ХІ – ХІІ ст. Коли насипали курган, то брали землю попередніх культурних нашарувань, а колись тут було слов’янське місто. Власне, коли дійдемо до рівня тогочасної поверхні і зафіксуємо кераміку, тоді вже більш точно можна буде сказати, коли насипали цей курган. Робота ще триває», – розповів Андрій Филипчук.
Як пояснив дослідник, поховання, які тут представлені, – це не лише поховання на рівні тогочасної поверхні. Це також могли в ямах.
«Цей могильник – це некрополь варязької дружини, один із найбільших варязьких курганних могильників, які збереглися в Україні», – наголосив Андрій Филипчук.
Археологія чи нищення пам’ятки?
Він зазначив, що вивчення цього могильника почалося дуже рано, а саме 1810 року. Власне, дослідження Пліснеська стартувало саме з могильника. Тоді свої пошуки на пам’ятці проводили настоятель Підгорецького монастиря Компанєвич та чиновник Гауер. Це була скарбошукацька археологія, яка більше нашкодила ніж пролила світло на історію.
«Вилучалися найбільш цінні речі. Але не всі поховання були багатими на цінні знахідки, часто знаходили просто кістяки, без супровідного матеріалу, і через це багато курганів просто поруйнували», – зазначив Андрій Филипчук.
У першій половині 80-их років ХІХ ст. розкопки на цій ділянці проводив Тадеуш Зємєнцький. Знайдені ним речі осіли в Кракові.
Загалом, за словами Андрія Филипчука, на пам’ятці курганного могильника (ур. «Поруби») є близько 150 курганів.
«Колись їх було значно більше. До 1965 року територія пам’ятки розорювалася, а кургани руйнувалися. Там, де після Другої світової війни виріс ліс, оранки не було. Натомість, як я вже казав, за першою оборонною лінією всі кургани знищені оранкою. Пам’ятка є за межами городища Х ст.», – сказав Андрій Филипчук.
Він наголосив, що наприкінці Х ст. украплена площа Пліснеська сягала близько 450 гектарів.
«Лінія захисту, яка проходить по краю варязького некрополя, перестала існувати саме завдяки тим варягам, які спочатку були тут поховані. У 992 році Володимир Великий ішов сюди походом, він зруйнував слов’янське місто і ця лінія захисту більше не функціонувала, як і низка наступних ліній оборони. Тогочасні мешканці відновили лише дві частини міста – це нинішнє урочище «Оленин парк» та «Замчисько». Потужну систему оборонних ліній вони не використовували. Населення жило і за її межами, але це не була украплена частина міста. В час, коли тут був могильник, ця лінія захисту вже не функціонувала», – сказав Андрій Филипчук.
Про що розказують знахідки?
Як розповів науковий співробітник археологічного заповідника «Давній Пліснеськ» Богдан Гринюк, знахідки були виявлені на глибині приблизно 60 см.
«Ми бачимо залишки тризни, які були віднайдені на кургані в урочищі Поруби, це північна частина літописного Пліснеського городища. Тут є денця кінця ХІ – початку ХІІ ст., якщо їх скласти, то можна повністю реконструювати залишки горщика. Також є три фрагменти денця іншого горщика ХІІ ст., які були знайдені у третьому секторі кургану. Окрім керамічних знахідок були знайдені металеві – це скоба та цвяхи.
Все вказує на те, що цілопокладення та кремації тут не було. Це був кенотаф, який зробили якщо виходець з варязької дружини чи його нащадок загинув за межами літописного городища і йому насипали таку могилу. Після цього відбулася тризна. Щоб щось залишити, посуд, де була їжа чи напої, розбили та поставили на саму могилу», – розповів Богдан Гринюк.
…
Експедиція заповідника «Давній Пліснеськ» цього року налічує чотири особи. Окрім того, тут працював волонтерський корпус із 12 людей, а роботи проводять за сприяння ГО «Підгірці-Шолом».
За словами директора Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» Володимира Шелепа, цьогорічний літній польовий сезон археологічних розкопок на Пліснеську – перший сезон без багаторічного дослідника городища, відомого українського археолога Михайла Андрійовича Филипчука (1955–2016), який керував Пліснеською експедицією з 1990 по 2016 рр. Цього ж року як волонтери працювали його студенти з Львівського національного університету імені Івана Франка.
«Цьогорічні дослідження на Пліснеську вперше проводяться виключно експедицією Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ», – сказав Володимир Шелеп.
Отже, археологічні дослідження літописного Пліснеська тривають.
