Короткий післясвятковий тиждень для економіки України запам’ятається жорсткими дискусіями про варіанти пенсійної реформи між українською владою та Міжнародним валютним фондом, проблемами з широко анонсованим приходом в Україну найбільшого європейського лоукостера «Ryanair», гучною корупційною справою, що наразі нічим не скінчилася, та офіційним очікуванням нових хвиль еміграції українців.
Дискусії між Україною та МВФ розпочалися відразу ж після Великодня – 18 квітня, коли популярне українське ділове Інтернет-видання «Економічна правда» опублікувало статтю «Україна потребує реформування пенсійної системи. Терміново», яку написав не просто економічний експерт, а сам голова місії Міжнародного валютного фонду в Україні Рон ван Руден. Основна думка матеріалу – Україна повинна «знайти спосіб зменшити приплив нових пенсіонерів до пенсійної системи і наростити надходження до Пенсійного фонду». Цього можна досягти в різний спосіб: від подальшого обмеження можливості дострокового виходу на пенсію і до збільшення пенсійного віку.
На думку Рона ван Рудена, основна структура української пенсійної системи не змінилася з радянських часів, а співвідношення платників пенсійних внесків до пенсіонерів – майже 1 до 1, і це один з найнижчих показників у світі. Якщо нічого не зміниться, Пенсійний фонд, на думку голови місії, вже дуже скоро не зможе забезпечити виплати пенсій на рівні прожиткового мінімуму, оскільки в Україні є 12 мільйонів пенсіонерів, або близько 30% населення, економіка перебуває в тіні, а зниження ставки єдиного соціального внеску значно зменшило надходження до фонду.
Ці роздуми, які можна вважати офіційною позицією МВФ, різко розкритикував у пості на своїй сторінці в мережі «Facebook» віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко, який відповідає в уряді за соціальні питання. Зокрема, він назвав думки Рона ван Рудена «маячнею» та звинуватив його в нерозумінні українських реалій: «Людина просто не розуміє, що це таке і як воно все працює. Жахлива непрофесійність!!!». Обурення Павла Розенка викликала не стільки думка про те, що в пенсійній системі України нічого не змінилося з часів СРСР, скільки позиція шефа місії МВФ щодо накопичувальної пенсійної системи – у своїй статті Рон ван Руден назвав передчасним запровадження в Україні накопичувальних пенсій до виправлення всіх недоліків наявної солідарної пенсійної системи.
На думку Павла Розенка, саме те, що влада України 14 років зволікала з впровадженням накопичувальної пенсійної системи, й обвалило можливість Пенсійного фонду виплачувати українцям гідні пенсії. Підсумовуючи, Павло Розенко закликав МВФ вести всі дискусії в межах підписаного меморандуму й уникати «маніпулятивних тез, які потім призводять до негативних висновків».
Ситуацію в публічному просторі заспокоїв міністр соціальної політики України Андрій Рева, який після засідання Кабінету Міністрів 19 квітня заявив, що пенсійну реформу погоджено з МВФ на 99%, й український парламент не зволікатиме з рішенням щодо цього. Що ж, розвиток подальших подій покаже час, але вже можна припустити, що райдужні плани української влади отримати черговий транш фінансування МВФ у травні можуть бути вже занадто оптимістичними.
Другою гучною дискусією минулого тижня, яка може мати вплив на довіру міжнародних партнерів до української влади, стало майбутнє гучно анонсованого приходу в Україну найбільшого європейського лоукостера «Ryanair». 20 квітня нещодавно призначений генеральний директор міжнародного аеропорту «Бориспіль», мільйонер та екс-бізнесмен Павло Рябікін на інфраструктурному форумі в Києві заявив, що бюджетні авіакомпанії треба залучати в інші аеропорти, бо, мовляв, робота лоукостерів у Борисполі «створює внутрішній конфлікт в операційній діяльності аеропорту» через стратегію розвитку головного летовища країни як найбільшого авіатранспортного хабу. Одночасно він запропонував обслуговувати лоукостерів у… аеропорту «Гостомель», який використовують як випробувальний майданчик для АНТК імені Антонова і для вантажних польотів та взагалі не обладнано для прийому пасажирів.
Дивні заяви, якщо врахувати те, що пасажиропотік «Борисполя» у трохи більш як 8 мільйонів пасажирів на рік дуже далекий від максимально можливого – за такого підходу до справи в Борисполі може не бути ні хабу, ні лоукостів. Зрештою, може не бути насамперед «Ryanair», і не тільки в Борисполі: 22 квітня стало відомо, що другий аеропорт Києва – «Київ» (Жуляни) –тимчасово призупинив переговори з цією компанією. За словами голови наглядової ради аеропорту Дениса Костржевського, «каменем спотикання» став аеропортовий збір – «Ryanair» очікує, що цей збір буде знижено на 60-80%, а такі знижки на аеропортове обслуговування «докорінно не збігаються з економічною моделлю роботи аеропорту» Київ-Жуляни. Отже, маємо ще одну суперечність і питання до довіри, яку зміцнить хіба що перший комерційний приліт «Ryanair» у міжнародний аеропорт «Львів» – схоже, на сьогодні це єдине летовище в Україні, між керівництвом якого і «Ryanair» немає розбіжностей у поглядах.
Третьою «суперечністю» минулого тижня стало гучне затримання Національним антикорупційним бюро України колишнього народного депутата Миколи Мартиненка, якого медіа вважають неформальним спонсором та «сірим кардиналом» партії «Народний фронт». Бюро оголосило йому підозру в розтраті разом з іншими посадовими особами 17,28 млн дол. коштів державного Північного гірничозбагачувального комбінату шляхом закупівлі урану в Казахстані через австрійську компанію за завищеними цінами.
Сам Мартиненко назвав цю справу «політичним замовленням», сфабрикованим нібито за вказівкою особисто директора НАБУ Артема Ситника, а «його» партія «Народний фронт» назвала її «ознакою вибіркового правосуддя та політично мотивованих дій антикорупційних органів». Спеціалізована антикорупційна прокуратура внесла до суду подання про арешт Мартиненка з альтернативою застави у 300 мільйонів гривень, проте 22 квітня Солом’янський райсуд Києва… звільнив Мартиненка на поруки народних депутатів та міністрів від «Народного фронту» без жодних застав.
А тим часом статистика свідчить про черговий песимізм в українській економіці. За оцінками Національного банку України, в І кварталі 2017 року зростання реального ВВП сповільнилося до 3% з 4,8% у попередньому, четвертому кварталі 2016 року. Державна служба статистики повідомила, що промислове виробництво в Україні в березні скоротилося на 2,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року, а в цілому ж за перший квартал промислове виробництво зменшилося на 0,7% до січня-березня 2016-го.
Минулого тижня стало відомо, що Україну остаточно залишила німецька мережа будівельних гіпермаркетів «Praktiker», яка закрила свій останній магазин у Києві. Щоправда, ця мережа вийшла з українського ринку ще 2014 року, не витримавши конкуренції з місцевим лідером ринку – мережею гіпермаркетів «Епіцентр» – та продавши залишки магазинів аудиторській компанії «Kreston Guarantee Group Ukraine».
Занепокоєння викликає оцінка, яку надав український Національний банк з іншої теми – НБУ очікує, що 2017 року грошові перекази в Україну зростуть на 2,8% через збільшення кількості трудових мігрантів насамперед у країнах Євросоюзу та США. Тобто через відсутність гідних можливостей на ринку праці Україна, схоже, офіційно очікує трудової еміграції…
