В останній день Великодніх свят на ресурсі «Економічна правда» Рон ван Роден, очільник місії МВФ в Україні, написав рекомендації щодо виправлення фантастичного дефіциту бюджету Пенсійного фонду України і проведення невідкладної реформи цієї структури. Поради Рона ван Родена настільки обурили Павла Розенка, віце-прем’єр-міністра України, що він дозволив собі у «Facebook» вульгарно висловитися на адресу представника МВФ, безпідставно обізвавши ван Родена «жахливим непрофесіоналом».
Україна нині не настільки фінансово самодостатня, щоб обслуговувальний персонал, який тимчасово найняли для роботи в уряді, дискредитував українську спільноту. Ініціаторові скандалу треба подати у відставку, а старші товариші у вищому істеблішменті зобов’язані йому допомогти, якщо самому сміливості не вистачить.
Очевидно, що москвинська вульгарність на подіумі Ради безпеки ООН припала до душі віце-прем’єр-міністрові України. Збуджено реагуючи на рекомендації представника головного фінансового донора України, український посадовець брутально висловився в соціальній мережі «Facebook»: «Після слів «експерта», що «основна структура пенсійної системи не змінилася з радянських часів», пропало будь-яке бажання читати цю всю маячню до кінця…»; «Ну а сентенції на тему запровадження другого рівня – взагалі «no comment». Людина просто не розуміє, що це таке і як воно все працює… Жахлива непрофесійність!!!»
Сьогодні цього допису на сторінці віце-прем’єр-міністра немає, його завбачливо витерли, що вказує на ще одну негативну рису найнятого державного службовця – на боязкість.
То що ж пропонує Рон ван Роден? По-перше, зменшити притік нових пенсіонерів у пенсійну систему, а по-друге – збільшити надходження до Пенсійного фонду. Перший постулат МВФ можна виконати, якщо підвищити пенсійний вік, а другий – якщо скоротити число підприємств, які платять мало або зовсім не сплачують соціальних внесків за найманих працівників.
Рон ван Роден зазначив, що українці виходять на пенсію раніше, ніж працівники в інших країнах європейського континенту. В Україні середній вік виходу на пенсію серед чоловіків становить 58,5 року, а серед жінок – трохи менше ніж 56. Такий соціальний фактор призвів до ситуації, що в Україні налічують понад 12 млн пенсіонерів – орієнтовно 30% населення. Натомість середні показники виходу на пенсію в ЄС становлять для чоловіків – 63,5 року, а для жінок – 62,5.
Але не ці твердження представника МВФ зворохобили великоднє умиротворення Павла Розенка. Вочевидь, за живе зачепив висновок: «Запровадження так званої накопичувальної пенсійної системи (другий рівень) на додаток до чинної системи, на чому дехто наполягає, не матиме особливого сенсу без попереднього виправлення недоліків чинної системи. Введення накопичувальної системи було б передчасним, враховуючи нинішній рівень розвитку фінансових ринків і нормативно-правову базу в Україні».
Цілком слушне спостереження. Тільки завдяки специфіці заплутаної пенсійної нормативно-правової бази України один із військових льотчиків нині отримує 58 тисяч гривень пенсії. Схоже, згаданий спеціаліст зробив більший вклад у розвиток країни та її управління, ніж разом узяті колишні президенти.
Кажуть, цей льотчик ризикував життям під час виконання службових обов’язків. Звісно, ризикував. За це йому платили високу заробітну платню і забезпечили рятувальним засобом – парашутом. А поліцейський, який обеззброює злочинця, життям не ризикує? А інші військовослужбовці життям і здоров’ям не ризикували? А шахтар, якщо в лаві вибухне метан, яким скористається парашутом?
Хрестоматійний приклад. У Галицькому суді Львова суддя Валентин Стрельбицький розглянув справу за позовом громадянки «Х» до Галицького відділення Управління пенсійного фонду. Позивачка працювала державним службовцем, вийшла на пенсію за віком, проте під час визначення розміру пенсії 2013 року не було враховано її виплати на оздоровлення і матеріальну допомогу, а також суми індексації заробітної платні.
Ольга Паленик, очільниця Галицького відділення Пенсійного фонду Львівської області, повідомила, що було ухвалено такий закон, на підставі якого під час призначення пенсій для державних службовців не враховували індексації зарплати й допоміжних виплат. Тепер, зазначила Ольга Паленик, аби відновити справедливість, зазначеній категорії пенсіонерів треба пройти складну процедуру:
- звернутись у суд першої інстанції з відповідним клопотанням;
- отримати позитивне рішення щодо перерахування пенсії;
- почекати, поки юристи Пенсійного фонду в обов’язковому порядку оскаржать рішення суду першої інстанції в апеляційному суді;
- отримати підтвердження від апеляційного суду щодо правомірності рішення суду першої інстанції;
- дочекатися, щоб Пенсійний фонд виконав судове рішення.
Тобто державні службовці Пенсійного фонду, державні службовці суду першої інстанції, державні службовці суду другої інстанції витрачатимуть час (кілька місяців), оплачений із податків громадян, щоби привести раніше неправомірно призначену пенсію до норми закону. Навіщо тоді потрібна ця вся структура – Пенсійний фонд? Що роблять у правлінні Пенсійного фонду всі його 15 членів? Прем’єр Володимир Гройсман знає про цей навмисно створений ідіотизм? А достойники Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та соціального забезпечення цим питанням цікавилися?
Поки у Львові працівники Пенсійного фонду скрупульозно виконують сумнівний закон на шкоду пенсіонерам, у Харківській області чиновниці цієї структури шість років поспіль виплачували пенсії 20 «привілейованим» покійникам, яким у потойбіччя переказали орієнтовно мільйон гривень через солідарно-шахрайську систему.
А в грудні 2016 року 2500 колишніх правоохоронців із відчаю перекривали трасу. Люди все життя пропрацювали в органах і на старість доробилися мізеру. Це як потрібно було маніпулювати інструкціями і підзаконними актами, а головно – бути настільки моральними покручами, щоби із середньостатистичних 7000 заслуженої винагороди за складні й небезпечні умови праці колишнім правоохоронцям нарахувати пенсію 1500 гривень.
Хіба не має рації Рон ван Роден, коли каже, що недоцільно запроваджуватинакопичувальну пенсійну систему (другий рівень), поки українське суспільство не позбудеться орієнтовно 25000 працівників найбільш соціально-паразитарної системи – колгоспно-солідарного Пенсійного фонду, який працює на шкоду широкому загалові пенсіонерів, зате створює можливість для окремих чиновників «подзьобати» собі з народних накопичень. Схоже, саме пропозиція Рона ван Родена позбавити «декого, хто настирно наполягає» можливості «дзьобання» й зумовила рефлекторні емоції віце-прем’єр-міністра, які так необачно вихлюпнулись у соціальній мережі.
Пенсійний фонд – структура соціально непридатна
Так званий Пенсійний фонд України – це рудимент радянсько-колгоспної системи, у спільний кошик якої стягували від кожного по можливості, а роздавали кожному на розсуд. Нині орієнтовно 25 тисяч соціально непродуктивних чиновників розпоряджаються людськими накопиченнями, застосовуючи необґрунтовану нормативно-правову базу, яку самі й заплутують. Це ж не закордонні сановники пишуть для Пенсійного фонду підзаконні ухвали чи розпорядження. І «кількасот тисяч людей, які отримують пенсію 949 гривень», як сказав міністр Андрій Рева в інтерв’ю для «Радіо Свобода», примножили не інопланетяни, а зумисно шкідливі дії конкретних чиновників із прізвищами та іменами, коли вони міняли так звану «норму закону страхового стажу».
Характерно, що міністр соціальної політики навіть не знає точного числа пенсіонерів, які отримують «бухенвальдську пенсію» у розмірі 949 грн (кількасот тисяч людей), а його підлеглим конче потрібні весь робочий день, ПІБ й адреса журналіста, аби виправити некомпетентність свого керівника – уточнити число зазначених пенсій. Над входом у 17-ярусну вежу міністерства можна прилаштувати визначальне гасло головних соціальних спеціалістів України «Бюрократія – понад усе!»
А чиновницька мета 2011 року була пряма, наче залізнична колія: обібравши пенсіонерів, розширити власну «кормову базу». І нинішнє чиновництво, причетне до соціальної політики, теж (а таке припущення в соціальних мережах вирує), ймовірно, користається з «напрацювань» попередників.
Кардинальні зміни в соціальному забезпеченні
Пенсійний фонд треба оптимізувати й замінити «Ощадбанком» України як системною державною фінансовою структурою. У цьому банку, який завжди орієнтувався на пенсіонерів, на кожного громадянина України автоматично доцільно відкрити індивідуальний пенсійний рахунок, куди роботодавець буде перераховувати визначені 22% заробітної платні. Майбутній пенсіонер також матиме змогу додатково переказувати кошти на цей рахунок, якщо вирішить подбати про ситніше майбутнє.
За нинішньої мінімальної платні 3200 гривень 22% – це 704 гривні. За 15-16 років праці на індивідуальному рахунку буде накопичено «пенсійне тіло», орієнтовно 145-146 тисяч гривень, з якого можна буде отримувати щомісяця суму мінімального прожиткового мінімуму – 1550 гривень. Хочеш через 15 років вийти на пенсію, жити на офіційну мінімалку й насолоджуватися дозвіллям – твоя воля. Хочеш жити гідніше – працюєш довше, накопичуєш більше, отримуєш достатніше. Працюєш в Україні чи за кордоном – індивідуальний пенсійний рахунок в «Ощадбанку» можна поповнювати євро, фунтами стерлінгів або вічнозеленими доларами. У президента й уряду буде тільки одна турбота – сприяти створенню робочих місць і пильнувати, щоб активи «Ощадбанку» не опинились у Гонолулу.
Користь від оптимізації Пенсійного фонду буде очевидна:
- ніякий чиновник більше не розпоряджатиметься заробленими коштами громадян;
- кануть у постсовкову Лету 29 (чи скільки їх там) підконституційних актів та інструкцій, маніпулюючи якими із загальноколгоспного Пенсійного фонду комусь призначали тисячу гривень, а комусь – десятки тисяч;
- не буде потреби вигадувати перший, другий, третій, п’ятий, десятий рівні пенсійного забезпечення, оскільки вони будуть «усі в одному»;
- для нинішніх чиновників Пенсійного фонду буде створено стійкі соціальні умови, щоб вони могли взятися за якусь насправді суспільно корисну працю;
- зникне питання пенсійного стажу й пенсійного віку, кожен працюватиме, доки матиме можливість і бажання;
- «Ощадбанк» отримає «довгі гроші», які зможе планово інвестувати в економіку країни, щоби зменшувати запозичення у МВФ.
Якщо зміняться соціально-економічні обставини і «пенсійного тіла» не буде вистачати для збільшеного прожиткового мінімуму, то законодавчо треба передбачити можливість обов’язкового працевлаштування таких пенсіонерів. Ось, наприклад, Дональд Трамп у 70 років узявся керувати розлогими США, то чому українські 70-річні пенсіонери за відповідну платню з муніципального бюджету не зможуть розносити телеграми, робити облік соціально-побутових показників, лічити маршрутки, перевіряти очищення контейнерних майданчиків ТПВ або стежити за суспільним порядком у тісній співпраці з дільничним.
А там, у Європі, як?
В Європі все гаразд, там немає українського Пенсійного фонду й середньої пенсії $63. Наприклад, в Естонії кожен працівник сплачує 20% своєї зарплати в пенсійний фонд (I рівень). На ці сплачені кошти естонські пенсіонери можуть жити гідно. Ще 2% вони сплачують на індивідуальний накопичувальний рахунок (II рівень), до якого держава сплачує додаткові 4% від 33% соціального податку, який нараховують на зарплату. Гроші на накопичувальному рахунку зберігаються в спеціальному фонді. Щоб уникнути впливу інфляції, кошти інвестують у банки, державні папери тощо. Це особистий рахунок кожного платника, який матиме змогу використовувати накопичені кошти після виходу на пенсію.
Кожен громадянин має право на річний дохід 2040 євро (170 євро в місяць), крім того, пенсіонери також мають право на додатковий дохід 2700 євро в рік (225 євро в місяць). Загалом, щомісячні виплати, на які мають право пенсіонери, становлять 395 євро (або $440).
Склавши разом усі «плюси» і «мінуси» ймовірної пенсійної реформи в Україні та взявши до уваги соціальні досягнення сусідів, можна дійти висновку, що життя без тенденційно-общакового Пенсійного фонду однозначно стане радіснішим і прагматичним.
