У Львові завершують реконструкцію площі Митної, ремонт якої тривав майже два роки. Усім цікаво: Як незабаром виглядатиме оновлена площа? На що пішли мільйони з міського бюджету? Наразі видно: тут замощена нова плитка із вмонтованими світильниками, запрацював пішохідний чи так званий «сухий» фонтан. Обіцяють повністю відкрити площу у травні – до Дня міста. Разом із тим, львів’яни активно обговорюють перші враження від майже завершеного ремонту. Зокрема, багато хто неприємно здивований якістю робіт. Змінена площа виглядає дуже убого.
Загалом у рамках реконструкції передбачалося пониження площі, заміна мереж (водопровід, каналізація, електромережі), збільшення зелених зон, замощення гранітними плитами із вмонтованими в поверхню світильниками (140 світильників), встановлення вуличних меблів, смітників, велопарковок, зупинки транспорту, влаштування «сухого» фонтану.
У 2016 році з міського бюджету розвитку на капремонт площі Митної виділили 6,078 млн грн. У 2017-му докинули ще 1 млн грн на завершення робіт. Окремо коштом бюджету здійснюється ремонт підземного переходу. Проектувальником капремонту фонтану на площі Митній є ПП «Науково-виробнича фірма Рутенія», директором якої є Ольга Криворучко – донька колишнього головного архітектора Львова Юрія Криворучка. Генеральний підрядник робіт – ТзОВ «Арка-Пік».
Львів’яни здивовані якістю укладання плитки на площі. Про це чимало відгуків у соцмережах. Мало того, що шви її не збігаються, у деяких місцях вона покладена нерівно, хитається просто під ногами. Досить дивно, на думку деяких дописувачів, виглядає новий водограй, який облаштували на місці колишнього фонтану з чашею «Хлопчик». Згори він виглядає наче величезна мокра пляма на плитці, яка втрачає свої контури, особливо у вітряну погоду. Відтак під ногами перехожих мокро, навіть, коли іти якомога подалі.
Обіцяли багато зелених насаджень на місці зрізаних дерев і навіть більше. Наразі зрозуміло: висаджені декоративні кущики та деревця дуже бідненькі. Вони якщо і зможуть захистити львів’ян від палючого сонця, то хіба через років 20-ть.
Впадає у вічі досі незавершений ремонт колишнього костелу кларисок – пам’ятки архітектури XVII століття, де зараз музей Пінзеля. Періодично повідомляється про крадіжку мідної бляхи з даху музею. На ремонт покрівлі з міського бюджету виділяли 3 млн грн ще у 2013 році. Кошти на роботи передбачалися й у наступні роки. У 2017 році управління охорони історичного середовища ЛМР отримало ще 1,6 млн грн на реставраційні роботи, однак наразі до завершення не дійшло.
Громадська активістка Олеся Дацко вважає ремонт площі Митної невиправдано дорогим.
«Є питання щодо доцільності таких видатків на ремонт площі, яка цього фактично не потребувала, в умовах, коли є набагато нагальніші потреби. Офіційно задекларували витрати у 6 млн грн. Думаю, реально сума була збільшена, бо часто мерія так робить: укладає договір за результатами тендеру на одну суму з правом її збільшення до 20%, – каже О.Дацко. – Не було нагальної потреби цю площу реставрувати. У нас є набагато більше потреб у садочках, школах, закладах дозвілля. Реставрувати площу за 6 млн грн, як на мене, – це марнотратство».
Старий фонтан «Хлопчик» на площі Митній, на думку активістки, – асоціювався з історичним Львовом. А прибравши його з площі, насправді розчистили простір для літніх майданчиків кафе й ресторанів, що розміщені поруч.
«Я вбачаю, що площу реконструюють під літні майданчики, Побачите, що дві третини будуть віддані під літні «кафешки», – переконана О.Дацко. – Це буде аналогічна ситуація, як з вул. Леся Курбаса. Її хотіли зробити пішохідною, а де-факто зробили літнім майданчиком для ресторану. Половину цієї вулиці займають столики ресторану, їм вигідно, що там не їздять машини. Для людей усе як було, так і залишилося. Облагородили вулицю міським коштом для потреб ресторану».
Найбільшим шкідництвом на площі Митній, вважає О. Дацко, є вирізання здорових дерев. «Там були великі дерева, які безжально зрізали. Ніде у світі при реконструкції площ не вирізають живі дерева, – наголошує вона.
Поки важко сказати, чи площа стане зручнішою та затишнішою для львів’ян, зазначає архітектор Іван Щурко. «Наразі так не виглядає, – каже І.Щурко та зауважує: «Дивно, що співавтор проекту з реконструкції була учасницею акції проти вирізання дерев у сквері святого Юра, де чітко звучали гасла, що здорові дерева рухати не можна, а на площі Митній чомусь були зрізані цілком здорові, гарні дерева. Виглядає сумнівно, коли таке роблять на догоду якимось авторським рішенням. Що на їх місце буде посаджено, і наскільки воно площу організує і зробить затишною – наразі складно сказати».
Окрім того, архітектор стурбований дотриманням пам’яткоохоронних норм. «У всі коментарях начальниці управління охорони історичного середовища ЛМР (Лілії Онищенко, – ZIK) звучала теза, що у рамках реконструкції площі буде проведена реставрація довколишніх будівель, – зауважує І.Щурко. – Якщо взяти до уваги фасад дитячої поліклініки, якість реставрації викликає багато запитань. Мене шокувало, що були повністю замінені на пластик вікна і двері у будинку дитячої поліклініки та в будівлі колишнього монастиря кларисок, де зараз поліграфічний коледж. Якщо йдеться про реставрацію, то не може бути жодного пластику. Тим більше, що монастир кларисок – пам’ятка архітектури і частина архітектурного комплексу. Дивно це назвати реставрацією. Швидше, це нагода понищити автентичну столярку і замінити її на не конче якісний пластик».
Щодо нового фонтану, на думку І.Щурка, з такими речами можна експериментувати, шукати цікаві рішення. «Тут більше питань щодо якості та доцільності робіт – саме зараз, у такому об’ємі і такої форми», – каже він.
Ніхто не збирається відтворювати історичний контекст площі Митної, з сумом констатує доцент кафедри реставрації Інститут архітектури Львівської політехніки Василь Петрик.
«Зараз проводиться проектування і реставрація костелу кларисок. Там був цілий монастирський комплекс, котрий зараз використовується різними організаціями, включно із пивним рестораном. Історичний контекст цієї площі втрачений, і я не бачу, щоби хтось збирався його відтворювати, – зазначає В.Петрик. Науковець переконаний: реконструкцію площі слід було проводити в комплексі з реставраційними роботами колишнього монастиря і костелу кларисок.
«Наскільки я знаю, реконструкцію площі не пов’язували з реставраційними заходами – питання збереження пам’ятки не розглядалося при реконструкції площі. Площа і пам’ятка відірвані один від одного», – зауважує В.Петрик.
Наразі львів’яни з нетерпінням очікують відкриття площі та підземного пішоходу, що поруч. Дуже хочеться, щоб за виділені мільйони ремонт був якісним – без халтури, і в результаті площа стала затишною та зручною для людей, а не прикладом того, як не потрібно здійснювати ремонти. Як показує львівський досвід, мало мати хорошу ідею, треба ще вміти її не спотворити.
