Про, великою мірою, непрактичність і неадекватність нашої системи освіти нерідко говорять «на кухнях», але не так багато авторитетних фахівців наважуються робити відповідні публічні заяви.
Хоча, здавалося б, доволі очевидно, що через, м’яко кажучи, недосконалу систему дуже багато учнів у загально-освітніх навчальних закладах, як кажуть, «протирають штани», витрачають в пусту час і, на жаль, і здоров’я втрачають… Якась невеличка група дітей (аля-вундеркінди) нормально засвоюють той чималий обсяг інформації, а більшість не спроможна це сприйняти і «переварити», вони відстають від програми і потім часто, навіть за великого бажання, вже й не можуть повноцінно розуміти, про що йдеться далі, бо не засвоїли попередні базові речі…
І при цьому всьому не секрет, що непоодинокими є ситуації, коли у вузах, теж завдяки нашій «чудовій освітній системі», можна зустріти студентів, які не знають якихось елементарних речей на рівні таблиці множення…
Хіба не ясно, що краще було б надати дітям, без перевантажених навчальних днів, якісну базову інформацію з найбільш «життєво прикладних» предметів – так, щоби всі або абсолютна більшість могла це засвоїти, а решта, для тих «вундеркіндів», перевести у факультативне навчання, де кожна дитина зможе зробити акцент на тому, що вважатиме потрібним в контексті майбутніх освітніх та життєвих планів. Плюс у загальноосвітніх навчальних закладах можна було б навчати учнів простим професіям, якими вони могли би користуватися одразу по завершення школи.
А здоров’я дітей, школярів?.. Ми кажемо про корисність рухової активності, занять фізичною культурою і спортом. Так, звісно, це корисно! Але в наших реаліях школярам, за великим рахунком, не дуже є коли фізично приділяти час спорту… Якість уроків фізкультури здебільшого теж десь «в районі плінтуса»… І т.д.
Пригадується, як дружина одного нардепа, виховуючи сина молодшого шкільного віку, десь в соціальній мережі пропонувала чиновникам з міністерства науки і освіти просто спробувати походити якийсь період з ранцями школярів перших класів – можливо, тоді вони зрозуміли би, що «щось не те».
Але на такі теми публічно «солідні фахівці», як правило, не наважуються говорити. А дарма…
У цьому контексті дуже приємно, що мудрі тези в ефірі програми «Ластівчине гніздо» висловив колишній 
віце-губернатор, нині завідувач кафедри політології та державного управління, доктор політичних наук, професор ЧНУ Анатолій Круглашов.
Він зазначив, що викладає не лише у вузі, а й в загальноосвітньому навчальному закладі, і там…
«Якщо у мене уроки є 7-8-мі, а це для них норма, то я бачу, що мені нема з ким працювати, діти вимучені під кінець навчального часу. Сім або вісім уроків на день. Їм дається такий величезний обсяг інформації. І а) вони не спроможні “перетравити”, і б) їм він насправді не потрібний. Тому що він навіть якщо буде вивчений, забудеться, і в майбутньому в житті здебільшого не буде використаний. Тобто ми маємо систему освіти, яка, на превеликий жаль, є надто формалізованою, по-друге, вона є надлишковою з точки зору об’єму інформації, вона не перебуває в жорсткій прив’язці до потреб майбутнього ринку праці і життєвої кар’єри цих людей. І, по-третє, та ж сама міністр називала, і її колеги називали ті цифри, які йдуть у вчителя чи у освітянина в цілому на що – на паперотворчість і звітність. Тобто коли я думав, що в Брежнєвську епоху ми мали паперотворчість і бюрократизм, то думаю, що Брежнєвська епоха «відпочиває»… Творчі сили вчителя, освітянина йдуть на абсолютно непродуктивну діяльність…», – констатував Анатолій Круглашов…
Ось якби такі фахівці реформували освітню галузь, – міг би бути толк…
