Під час Революції гідності і на початку війни з Москвою відбувся сплеск україномовної активності. Проте торік дослідники почали бити на сполох через нову хвилю русифікації. У 2016 році її вже видно неозброєним оком. За приблизними оцінками, вживання державної мови в Україні скорочується зі швидкістю 1% на місяць. Для розуміння цього парадоксу треба усвідомлювати устрій гібридної війни.
Москва її веде за тими ж “лекалами”, що й століття тому. Вперше про це докладно розповів Юрій Бєзмєнов – високопоставлений співробітник КҐБ, що перейшов на Захід. У 1984 році у брошурі “Лист Америці з любов’ю” він виклав структуру і етапи цією невидимої війни.
Головна її ідея полягає у знищенні противника шляхом поступового і непомітного його розкладання із середини. Тут нічого особливо вигадувати не треба: досить активно підтримувати все негативне, яке завжди є в народі, і шельмувати все позитивне. Причому це робиться легальними засобами – через телебачення, радіо, газети, конференції, освіту, пропагандистські кампанії.
Перша фаза війни – “деморалізація”. Потрібно від 15 до 20 років, щоб підірвати цілісність нації, зруйнувати її ідентичність. Чому так довго? Тому що це мінімальна тривалість, необхідна для вирощення деструктивного покоління в країні потенційного противника.
Друга фаза – “дестабілізація”. Вона триває від 2 до 5 років. Найуразливішими є економіка, міжнародні відносини та система безпеки. Поширені заходи: нацьковування спільнот одне на одного, саботаж, диверсії, сепаратизм, підтримка корупціонерів, “радикалів”, дурнів і демагогів, поширення хаосу, передусім у головах.
Третя фаза війни – “криза”: триває від 2 до 6 місяців. Тут перехоплюється управління державою, насаджуються сепаратистські режими або анексовуються території.
Четверта фаза – “зачистка”: ліквідація всіх незгідних, а також тих “радикалів”, які допомагали на фазах “дестабілізації” й “кризи”.
Гібридна війна нагадує поведінку павука. Той впорскує у здобич отруту і травні соки, далі чекає, поки здобич “дійде до кондиції”, а потім з’їдає її.
Юрій Бєзмєнов повідомив, що у 1945-му Москва почала гібридну війну проти США – свого головного союзника. Тож через 20 років Америка отримала молодіжні бунти, “сексуальну революцію”, сплеск “лівизни”, пацифізму, наркоманії, фемінізму, гомосексуалізму, міжрасових змішувань, порнографії та іншої деструкції. Увесь цей непотріб потім назвали “американськими цінностями”. Насправді це “павуча отрута” – московський інструментарій руйнування США та інших держав вільного світу.
А що з Україною? Гібридну війну проти нас Москва почала одразу ж після проголошення української незалежності у 1991 році. Її етапи збігаються зі схемою КДБ, яку оприлюднив Юрій Бєзмєнов.
Два десятиліття – “деморалізація”. 2010-й – прихід до влади Януковича і початок “дестабілізації”. А українці дивувалися, навіщо ці безглузді газові та продовольчі війни, експансія російської мови, “русскій мір”, створення негативного образу України в іноземних ЗМІ.
Як пізніше стало відомо, “фаза кризи” була запланована на 2015 рік. Під контроль Москви за короткий час мали потрапити вся лівобережна і південна Україна. Проте Майдан і український пасіонарний спалах 2014-го примусив Москву розпочати третю фазу передчасно, без належної підготовки. В результаті довелось імпровізувати, тож усе пішло “криво”.
До чого тут українська мова? А до того, що Москва забуксувала на третій фазі. Тому в 2015 році вона вимушено повернулася на нове коло гібридної війни – до першої фази. Нині основні зусилля ворога знову сконцентровані на деморалізації України, тобто підриві її внутрішньої цілісності.
Головним чинником цілісності є державна мова, яка дає громадянам відчуття власної ідентичності. Мова забезпечує чітке розрізнення “ми – вони”. Завдяки мові вояки точно знають, хто свій, а хто – чужий, і при необхідності можуть стріляти “на голос”.
Це дає бойову перевагу, адже всі сепаратисти – російськомовні, всі українці знають українську мову. Натомість російські вояки взагалі її не розуміють.
Москва це добре усвідомлює, тому зосередила шалені ресурси на витіснення української мови і просування російської. А де лунає російська, там “русскій мір” і привід для визволення “соотєчєствєнніков”.
Що робити? Усвідомити, що головним фронтом гібридної війни є мовний. Хто на ньому переможе, той і диктуватиме свої правила.
Добра новина в тому, що перемога України на мовному фронті залежить від індивідуальних зусиль самих українців. Головна їхня зброя – любов до рідної землі, повага до предків, відчуття власної гідності, бажання бути вільною людиною.
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й неустанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
Максим Рильський, 1956 р.
