2015-2016-ті стали роками, коли владці разом з бізнесом зробили все, щоб остаточно догробити історико-культурну спадщину Львова. І сформували абсолютно реальні перспективи того, що у 2017 році Львів виключать зі Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Позбавивши таким чином величезної конкурентної перевали не лише теперішні, але і майбутні покоління.
Система охорони спадщини прогнила з голови: від Мінкульту, ЛОДА до рідної мерії. Усі поглохли і посліпли. Або вказують пальцями один на одного, коли громадські активісти вимагають зупинити нищення спадщини, НІЧОГО НЕ РОБЛЯЧИ ДЛЯ ОХОРОНИ ПАМЯТОК! І забудовуючи кожен міліметр історичного Львова.. Але, так видається, що маститий ПР міської влади настільки всім замуляв очі, що більшість цього просто не усвідомлює.
Відомий пам’яткоохоронець Василь Петрик написав у соціальних мережах про Львів як об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО : «Пацієнт радше мертвий, ніж живий…».
Аналізуючи реалії чітко можу стверджувати: Дамоклів меч вильоту з ЮНЕСКО висить на головою Львова. І скоріше всього, виключення Львова зі списку ЮНЕСКО є лише питанням часу.
Далі опишу детально, чому так вважаю.
Заповідник без грошей та персоналу
Львів уособлюють з культурною столицею України, надбанням всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Завдяки збереженій унікальній середньовічній центральній частині Львова, а також індивідуальному обличчю львівського модерну Львів справді є тим загадковим містом, який безмежно люблять львів’яни. Поміж зелених скверів у історичних будинках спокійно жили цілі покоління львів’ян. Поки не почав активно розвиватися туристичний бізнес. Львів швидко полюбили туристи, що зробило Львів привабливим для бізнес-інвестицій.
Початок війни на Сході України стимулював ще й активне переселення східняків. Будівництво житла стало надприбутковим і стимулювало житлово-будівельний бум у Львові. І тотальне нищення Львова!
Як з’ясувалося, більшість львів’ян не уявляють, де ж починається і закінчуються той об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. І хто мав би його зберігати. Тому зроблю невеличкий історичний екскурс.
З історії Державногоісторико-архітектурного заповідника в місті Львові
Об’єктом спадщини ЮНЕСКО «Львів – ансамбль історичного центру» фактично є Державний історико-архітектурний заповідник в місті Львові (далі – ДІАЗ), створений у 1975 році
На балансі цього заповідника перебувало 27 об’єктів. (дод. 2).
У 1991 році почалося найцікавіше: ліквідували дирекцію заповідника. Тобто сам заповідник є, а дирекції – немає. То ж нікому було оформляти майно, пильнувати за збереженістю заповідних об’єктів і зупиняти ті безчинства, які творяться в заповіднику донині.
Щороку Держбуд повинен був виділяти 100 тис. рублів (або їх еквівалент) на реставрацію пам’яток. Дирекцію ліквідували, – не було кому одержувати кошти на реставрацію. І Львів почав руйнуватися шаленими темпами як бездоглядний.
У приміщенні, де була дирекція заповідника, чомусь засіло управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
З 1996 року, коли в Україні мало нарешті повноцінно почати функціонувати місцеве самоврядування, міська влада стала окремою гілкою влади, з відокремленим комунальним майном. Тому стосунку до ДІАЗу юридично Львівська міська рада та управління охорони історичного середовища немає. Заповідник належить державі Україна.
З 1991 року ДІАЗ є музеєм без дирекції, з якого що хто хотів, той собі крав. І краде досі. Бо дирекції ДІАЗ немає донині!
Почну з того, що невідомо, куди поділося майно заповідника, і хто та на якій підставі раптом почав ним розпоряджатися. Адже частина будівель, які належали ДІАЗу за невідомих обставин перейшли в приватну власність. Візьмемо хоча б площу Ринок, 36. Будинок, що перебував на балансі ДІАЗу, перейшов у приватну власність, як і земля під ним. І ніхто, попри заяви активістів про злочин, не запобіг злочинній приватизації особливо цінної пам’ятки національного значення та цінної землі під цим будинком. А отже, усі владці, що цьому сприяли, очевидно, є співучасниками злочину (про це колись напишу окремо).
Так само невідомо, на якій підставі Львівська міська рада почала собі розпоряджатися землями ДІАЗу. Адже на території державних заповідників, згідно ст.84 Земельного кодексу, земля не передається нікому! І може належати лише державі!
Але з тих 120 га ДІАЗу частина уже передана в приватну власність! Багато землі оформлено як комунальну власність. Хоча очевидно, що це – незаконно!
Вибір для влади: спадщина ЮНЕСКО чи бізнес-інтереси
У 1998 році ДІАЗ внесли у список об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (ось номінаційний файл. Що стало дуже важливим внеском у формування іміджу України як високорозвиненої та культурної держави, а також стимулювало небачений досі розвиток туризму у місті Львові. На усіх перехрестях Львівська мерія кричить про те, що Львів у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО! І коли бізнес почав окуповувати центр міста, бо тут з’явився шалений потік туристів, а відповідно і ринок збуту, потреба турбуватися про збереження цієї спадщини відійшла на задній план. Бажання наживи перевершило всі інші відчуття і почуття. У всіх владців зникла совість…
Бізнес-інтереси почали рулити усім! Перший раз Львів заледве не виключили зі списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО після будівництва скандального Укрсоцбанку на пл. Міцкевича, який явно зруйнував історичний простір. Величезними зусиллями завдяки фаховій реставрації багатьох об’єктів та запевненнями у тому, що влада вживатиме всіх заходів для збереження Львова, експерти ЮНЕСКО погодилися залишити Львів у списку всесвітньої спадщини у 2012 році, але поставила жорсткі вимоги, викладені у рішеннях комітету ЮНЕСКО.
З того часу з Києва неодноразово присилали цидулки з вимогою відновити діяльність ДІАЗу та забезпечити охорону пам’яток. Але ніхто і нічого у Львові не робив!
Особливо свою монополію оберігає міська влада, бо заповідник, – це чимала територія у 120 га. Найдорожчої у Львові землі! І упустити такий ласий шмат з-під своєї юрисдикцій ой, як не хотілося!
Бездіяла на місцях і Львівська ОДА – бо саме вона мала відновити діяльність ДІАЗу.
Після кивань пальцем з боку ЮНЕСКО, на рівні держави намагалися виправити ситуацію. У 2009 році Кабмін видає розпорядження 1338-р від 11.11.2009 відновити діяльність Державного історико-архітектурного заповідника (додаток 3).
Навиконання цього розпорядження Львівська ОДА розпорядженням створює юридичну особу «Державний історико-архітектурний заповідник», призначає директором Андрія Салюка. Але лише на папері. Жодної копійки грошей, жодного приміщення, жодної штатної одиниці не введено у його склад. Ніхто не провів інвентаризації майна заповідника. І ДІАЗ є лише на папері. Реального органу управління далі немає!
Чому Андрій Салюк з 2010 року не піднімав це питання, не вимагав належно налагодити роботу заповідника, – питання до нього. Але очевидно, що заповідник не працював.
08.06.2011 Львівській ОДА було дане окреме розпорядження Адміністрації Президента, яким доручено розробити план збереження пам’яток, забезпечити процес відновлення діяльності заповідника і передати його до сфери управління Мінкульту. Але ніхто навіть не думав реагувати на це доручення. І ДІАЗ надалі був музеєм, який розкрадають всі, хто хоче.
У 2012 році до Львова вчергове приїхала комісія з ЮНЕСКО. І уже тоді експерти вжахнулися планованими будівництвами лише на трьох об’єктах у зоні ЮНЕСКО: Довбуша, 15; Кривоноса, 7 та Федорова 23-28.Вони так у резолюції записали: зупинити будівництво за цими адресами.
Україна двічі звітувала ЮНЕСКО, що будівництво тут зупинене. Але хіба зупинене?
На Довбуша, 15 на території Знесіння вже вирито котлован. Плановане будівництво вражає: тисячі квадратних метрів нібито готелю, нібито житла. Але хіба принципово, чого саме, якщо це будівництво зумовить виключення Львова зі списку ЮНЕСКО?
На Федорова 23-28 забудовник виграв усі можливі суди. І тепер з місцевого бюджету йому відшкодовуватимуть 61 млн грн. Але хіба будівництво тут зупинили?
Ось фото від 5 травня 2016 року зроблені мною особисто . Будівництво іде повним ходом.
Після того, як експерти ЮНЕСКО черговий раз накивали пальцем, у 2015 році Адміністрацією Президента України повторно було надане доручення (лист до Львівської ОДА № 02-01/662 від 13.02.2015 – додаток 4), відновити діяльність ДІАЗу.
Доблесна ЛОДА звітує до Києва, що все виконано. І 5 травня 2015 року О.Синютка видає розпорядження голови Львівської ОДА № 188/0/5-155 від 5 травня 2015 р. «Про охорону пам’яток культурної спадщини, що розташовані на території м. Львова» (додаток 5). Яким ліквідовує юридичну особу «Державний історико-архітектурний заповідник у місті Львові». Ліквідовано без правонаступницва і роз’яснення того, хто ж має зберігати заповідний об’єкт!
Інших заходів збереження архітектурних пам’яток в місті Львові у розпорядження немає. Тобто під виглядом турботи про пам’ятки, орган управління заповідним об’єктом ЮНЕСКО зникає офіційно. Яка причина ліквідації – ніхто нікому пояснити офіційно не може. Питання ліквідації заповідника оминають у розмовах на усіх рівнях. Бо що вони можуть сказати?
Але очевидно, що заповідник ліквідували, щоб бариги могли безкарно забудовувати історичний Львів…
Цим розпорядженням також створюють Громадську наглядову раду з питань охорони пам’яток культурної спадщини, розташованих на території, що включена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у м. Львові. Що би мала робити ця рада – ніхто досі не знає. Вона нічого і не робить. А половина включених до неї навіть не підозрювали, що на них впала така манна небесна участі у наглядовій громадській раді.
Громадські активісти подають до суду про скасування цього розпорядження. Суд триває понад 1,5 роки. І кінця-краю цьому суду не видно….Міністерство культури, Кабмін є учасниками судового процесу, подають свої пояснення, що «заповідник правильно ліквідували».
Не можна просто ліквідувати юридичну особу, на яку покладено виконання функцій держави. У таких рішеннях слід чітко вказувати, а хто ж виконуватиме ці функції. А у розпорядженні не вказано, хто має опікуватися заповідником. Ліквідовано, і все тут!
Але ЮНЕСКО вважає інакше. І багато років вимагає створити орган управління заповідним об’єктом.
Спадщина, яку ніхто не охороняє
Так, ми знаємо, що у Львові є Державний історико-архітектурний заповідник. Це підтверджено рішеннями судів.
Але у мерії думають інакше. Для них ніякого заповідника нема. Бо у жодних документах необхідність дотримуватися режиму заповідника ними не враховується.
Адже тоді не лише центральну частину Львова, але й історичний ареал (а це Львів до 1939 року) забудовувати висотками не можна. Будівництво у історичному ареалі, і тим більше в заповіднику не для суспільних потреб взагалі заборонено. Тобто усі оті висотки, готелі, що як гриби за останні 3-4 роки виросли на Голубовича, Лукаша, Пекарській, Стуса, Снопківській, та багатьох інших вулицях, – це все незаконно! Максимальна висотність забудови тут – до 15 метрів. Але лише спорудами, що мають суспільну значимість. Ні готелі, ні житло до таких споруд не відносяться. А все оте висотне будівництво, – чисто комерційні проекти, під які у громади просто крадуть найцінніші землі і її життєвий та історичний простір.
І достатньо однієї перевірки відповідно до вимог пам’яткоохоронного законодавства, щоб це все визнати незаконним. Але її ніхто не проводить.
Таку перевірку повинен був би проводити відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської ОДА. Принаймні приклади, коли цим відділом було проведено перевірку і накладено припис на зупинку будівельних робіт за порушення пам’яткоохоронного законодавства у 2015 році, мені відомі.
Зрозумівши, що громадські активісти знайшли механізм змусити владу зупиняти вакханалію з нищенням пам’яток, у 2016 році під виглядом реорганізації структури Львівської ОДА ліквідовують і відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей (ВОКС). На особистому прийомі 13.01.2017 Олег Михайлович Синютка запевнив мене , що Департамент архітектури і розвитку містобудування Львівської ОДА є правонаступником ВОКСу. Але дані держреєстру нічого не зазначають про правонаступництво. То ж куди подінуться архіви, хто відповідатиме за діяльність ВОКСу і за те, що цей відділ не зробив?
Доблесна ЛОДА звітує до Києва, що все виконано. І 5 травня 2015 року О.Синютка видає розпорядження голови Львівської ОДА № 188/0/5-155 від 5 травня 2015 р. «Про охорону пам’яток культурної спадщини, що розташовані на території м. Львова» (додаток 5). Яким ліквідовує юридичну особу «Державний історико-архітектурний заповідник у місті Львові». Ліквідовано без правонаступницва і роз’яснення того, хто ж має зберігати заповідний об’єкт!
Інших заходів збереження архітектурних пам’яток в місті Львові у розпорядження немає. Тобто під виглядом турботи про пам’ятки, орган управління заповідним об’єктом ЮНЕСКО зникає офіційно. Яка причина ліквідації – ніхто нікому пояснити офіційно не може. Питання ліквідації заповідника оминають у розмовах на усіх рівнях. Бо що вони можуть сказати?
Але очевидно, що заповідник ліквідували, щоб бариги могли безкарно забудовувати історичний Львів…
Цим розпорядженням також створюють Громадську наглядову раду з питань охорони пам’яток культурної спадщини, розташованих на території, що включена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у м. Львові. Що би мала робити ця рада – ніхто досі не знає. Вона нічого і не робить. А половина включених до неї навіть не підозрювали, що на них впала така манна небесна участі у наглядовій громадській раді.
Громадські активісти подають до суду про скасування цього розпорядження. Суд триває понад 1,5 роки. І кінця-краю цьому суду не видно….Міністерство культури, Кабмін є учасниками судового процесу, подають свої пояснення, що «заповідник правильно ліквідували».
Не можна просто ліквідувати юридичну особу, на яку покладено виконання функцій держави. У таких рішеннях слід чітко вказувати, а хто ж виконуватиме ці функції. А у розпорядженні не вказано, хто має опікуватися заповідником. Ліквідовано, і все тут!
Але ЮНЕСКО вважає інакше. І багато років вимагає створити орган управління заповідним об’єктом.
Спадщина, яку ніхто не охороняє
Так, ми знаємо, що у Львові є Державний історико-архітектурний заповідник. Це підтверджено рішеннями судів.
Але у мерії думають інакше. Для них ніякого заповідника нема. Бо у жодних документах необхідність дотримуватися режиму заповідника ними не враховується.
Адже тоді не лише центральну частину Львова, але й історичний ареал (а це Львів до 1939 року) забудовувати висотками не можна. Будівництво у історичному ареалі, і тим більше в заповіднику не для суспільних потреб взагалі заборонено. Тобто усі оті висотки, готелі, що як гриби за останні 3-4 роки виросли на Голубовича, Лукаша, Пекарській, Стуса, Снопківській, та багатьох інших вулицях, – це все незаконно! Максимальна висотність забудови тут – до 15 метрів. Але лише спорудами, що мають суспільну значимість. Ні готелі, ні житло до таких споруд не відносяться. А все оте висотне будівництво, – чисто комерційні проекти, під які у громади просто крадуть найцінніші землі і її життєвий та історичний простір.
І достатньо однієї перевірки відповідно до вимог пам’яткоохоронного законодавства, щоб це все визнати незаконним. Але її ніхто не проводить.
Таку перевірку повинен був би проводити відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської ОДА. Принаймні приклади, коли цим відділом було проведено перевірку і накладено припис на зупинку будівельних робіт за порушення пам’яткоохоронного законодавства у 2015 році, мені відомі.
Зрозумівши, що громадські активісти знайшли механізм змусити владу зупиняти вакханалію з нищенням пам’яток, у 2016 році під виглядом реорганізації структури Львівської ОДА ліквідовують і відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей (ВОКС). На особистому прийомі 13.01.2017 Олег Михайлович Синютка запевнив мене , що Департамент архітектури і розвитку містобудування Львівської ОДА є правонаступником ВОКСу. Але дані держреєстру нічого не зазначають про правонаступництво. То ж куди подінуться архіви, хто відповідатиме за діяльність ВОКСу і за те, що цей відділ не зробив?
Як заступник голови громадської ради Львівської ОДА, 24 лютого 2015 року я звернулася безпосередньо до голови ЛОДА Синютки з вимогою провести перевірку дотримання пам’яткоохоронного законодавства на 41 об’єкті
Втім, Департамент архітектури та розвитку містобудування , до складу якого тепер увійшов відділ охорони культурної спадщини дав стандартну бюрократичну відписку ні про що. Жодної перевірки не проведено і жодного припису не накладено
У липні 2016 року Голова громадської ради при Львівській ОДА С.Середа повторно вручив Голові ЛОДА звернення з вимогою провести перевірки по тому ж 41 об’єкту.
Все, що зробила Львівська ОДА – скерувала запит у Мінкульт, звідки прийшла відповідь (додаток 7), що по більшості об’єктів історико-містобудівних обґрунтувань не погоджено. Тобто ось підстава, – йдіть і зупиняйте ці будівництва. Втім, досі жодної перевірки не проведено. Тим часом, на десятках об’єктів активно ведеться будівництво, яке ніхто і не думає зупиняти!
На тому ж таки особистому прийомі 13 січня 2017 року Олег Михайлович запевнив мене, що дасть доручення О.Ткачук (начальнику Департаменту архітектури та розвитку містобудування) провести зазначені перевірки. Подивимося, яку вагу має обіцянка голови ЛОДА!
Нічого не робить для зупинки масового будівництва в зоні ЮНЕСКО і Львівська мерія. Лілія Сергіївна Онищенко як багаторічний начальник управління охорони історичного середовища є не стільки захисником, скільки руйнівником історичного Львова. І замість захищати спадщину, хіба надає дозволи на нові будівництва.
Виявляється є Рішення виконкому № 922від 09/17/2004 «Про затвердження Положення та тимчасових типових форм інспекційних документів у сфері охорони культурної спадщини», де передбачено, що Л.Онищенко може проводити перевірки і навіть штрафи виписувати за порушення чинного законодавства. Ви чули колись, щоб щось подібне управління охорони культурної спадщини зробило? Я за роки громадської активності не знаю жодного випадку!
По окремих пам’ятках вона робить вигляд, що турбується про спадщину. Але всі позови до порушників, які подає управління, програно. Бо складені вони так, щоб виправдати оті масові нищення спадщини. І до забудовників потім не було жодних претензій!
Найгірші порушення, звичайно ж, із землею. Крім того, що Львівська міська рада чомусь роздає землі на території заповідника, вона системно без діяла, і досі не визнала землі в межах історичного ареалу «землями історико-культурного призначення». Така бездіяльність підтверджена рішеннями судів, які вступили в силу в червні 2016 року. У них вказано: «Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесенням меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення. Зобов’язати Львівську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з внесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення».
Але міська влада плювала на рішення судів і просто не виконує їх. Далі «дери банячи» найцінніші львівські землі!
Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, а тепер ще й Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові взагалі не враховує вимог пам’яткоохоронного законодавства ні при видачі дозвільних документів, реєстрації декларації, ні при проведенні перевірок.
Мінкульт теж крім стурбованості, нічого не робить!
А доблесна поліція з прокуратурою навіть не намагаються розслідувати злочини за фактами нищення пам’яток! Принаймні, як мені відомо, кримінальні провадження за фактами нищення пам’яток на пл. Ринок, 36; пл. Ринок, 28; вул. Краківській-Вірменській, Федорова, 23-28; Звенигородській, 3 та ще за десятком адрес в заповіднику позакривали.
Така безкарність дозволяє особам, що нищать пам’ятки, практично плювати громаді в обличчя, стверджуючи, що «всі довідки , крім гінеколога, для будівельних робі вони мають»!
Про те, що б хоч якісь будівництва хтось погоджував з комітетом ЮНЕСКО, навіть мріяти не доводиться.
А тим часом Львів масово і безповоротно руйнують!!!
Вимог ЮНЕСКО досі не виконано
Найпечальніше, що є усі підстави викинути Львів зі списку ЮНЕСКО, бо жодної з вимог ЮНЕСКО Україна не виконала.
ЮНЕСКО вимагала надати звіт по Львову до 1 грудня 2015 року. І такий звіт надав чомусь А.І. Садовий. Хоча юридично відношення до ДІАЗу він не має. Кому цікаво – почитайте той звіт.
Він повідомляє ЮНЕСКО, що план збереження ДІАЗу описано у так званій «Інтегрованій концепції розвитку центральної частини Львова». В якій, як в газетній статті, дуже загально описано, що охорона спадщини має важливе значення для Львова.Втім, ні у Концепції, ні у поданому звіті жодного слова про управління заповідним об’єктом, облік його майна, плану реставраційних робіт– немає!!!! Як і немає нічого по суті, як же ж зберігається Львів як світова перлина!
Бо Львів ніяк не зберігається! Ті кілька відреставрованих балконів, вікон і дверей у звіті, проведені переважно за зарубіжні кошти – це окозамилювання пам’яткоохоронної діяльності!Для збереження ДІАЗу ніхто і нічого не робить!
У Львові досі:
– не затвердили історико-архітектурний опорний план, який визначає розташування пам’яток та режими їх охорони;
– не визнали землі в межах заповідника та його буферної зони землями історико-культурного призначення, хоча є рішення суду, яке зобов’язує міську раду це зробити;
– містобудівна документація (Генеральний план, плани зонування, детальні плани) розроблена без урахування пам’яткоохоронного законодавства;
– місцевих правил забудови нема;
– плану зонування Галицького району нема.
І так до безконечності…..
На 39-й сесії ЮНЕСКО в Бонні почитали ото все, як завжди «висловили стурбованість і оцінили докладені зусилля», і вимагали повторно виконати вимоги ЮНЕСКО та подати повторний звіт до 1 грудня 2016 р. І наша мерія його подала.
Ридала над цим звітом: PR-рівень Львівської міськради дотримано на найвищому рівні. Звіт ні про що, без жодної конкретики. Зате гарно оформлено, з картинками. І запевнено, що зробили все можливею.
Виявляється Програма соціально-економічного розвитку та бюджет є планом збереження об’єкта всесвітньої спадщини «Львів (ансамбль історичного центру)»! Але ж там ні слова про системні заходи щодо збереження об’єкта ЮНЕСКО!
Очевидно, що комісія приїде до Львова, щоб побачити все на власні очі. І запитає по кожному пункту, а що ж зроблено?
Зрештою, Десятки потворних новобудов в зоні ЮНЕСКО і сотні новобудов, що візуально калічать буферну зону, не заховаєш!
Експерти ще не бачили добудованого Арсеналу (пам’ятки архітектури національного значення), будівництва готелю на Краківській-Вірменській, ресторану-«шпаківні» на пл. Звенигородській, 3, понищених будинків на Шевській, де залишили лише каркас будівлі, пооббивали усі фрески, повибивані вікна на Вірменській, перебудований дворик і добудова на плоші Ринок, 16, ангар у подвір’ї площі Ринок 27, просто перед вікнами мера…. І цей список можна продовжувати десятками.
Будинок за адресою площа Ринок, 36.
Але найбільшим сюрпризом для експертів ЮНЕСКО, звичайно буде площа Ринок, 36, – будинок, що стояв на балансі заповідника.
Замість особливо цінної пам’ятки, яка була власністю ДІАЗу вони побачать повністю зруйновану памятку. Зате з …. акваріумом з акулами….
Невже мер думає, що у ЮНЕСКО сидять невігласи? Чи що експерти не приїдуть і не заглянуть у цей документ? І що школяру зрозуміло, що ніякого плану менеджменту ДІАЗу просто НЕМА!!!!! Органу управління заповідником – теж нема!
Найбільше мене вразило з того недолугого звіту те, що пам’яток ніхто зберігати не збирається. Є лише шалене бажання нажитись, і мрії надалі відмивати бюджетні кошти. Якщо ви думаєте, що ідея відбудови Високого замку вмерла зі закінченням мерства Буняка, ви дуже помиляєтеся!
В місті тисячі пам’яток перебувають в аварійному стані, а вони далі малюють проекти, на яких «пратимуть» бюджетні кошти! Ніхто у місті не погоджував відбудови Високого замку! Це фантазія мера для чергової наживи з бюджету!
Реальних заходів збереження – НЕМА!!! Це всім очевидно!
Очевидно і те, що у нас є всі шанси, що зі списку ЮНЕСКО Львів викинуть.
Якщо це станеться, то не лише львів’яни, – держава Україна понесе великі репутаційні, економічні та політичні втрати! Причому не лише тепер, але і усі майбутні покоління пожинатимуть плоди злочинів сучасної влади…. Яка краде у них той історичний простір, який є візиткою Львова.
Влада руйнує культурну основу Львова, його ідентичність, торгуючи Львовом направо і наліво. Бо держава, – це передусім цінності. Є речі, які не продаються. Але чи розуміють це наші владці?
І чи покарають когось за ці злочини?
Автор, Олеся Дацко – заступник голови громадської ради при Львівській ОДА, доцент Львівської національної академії мистецтв
