Одним із 15 переможців міжнародного конкурсу фотографії Wiki Loves Earth 2016 став українець, Taras Dutka. На фото найвисокогірніша українська споруда — обсерваторія Білий Слон на г.Піп-Іван.
Піп-Іван Чорногірський (2 028 м), Чорногора.
Гора, цікава як з точки зору пішохідного туризму, так і як атракційний об’єкт, адже на її вершині стоїть найвисокогірніша українська споруда — величезна кам’яна обсерваторія.
Популярні маршрути до Попа-Івана пролягають озером Марічейка, через полонину Гропа та схилами Вухатого каменю. З Попа-Івана починається Чорногірський хребет, що зібрав всі двотисячники України — Говерлу (2 061 м), Бребенескул (2 035 м), Піп-Іван Чорногірський (2 028 м), Петрос (2 020 м), Гутин Томнатик (2 016 м) та Ребра (2 001 м).
Схід Місяця над Попом Іваном Чорногірським, фото Роман Михайлюк
Історія обсерваторії
У 1936 році Міністерство військово-повітряної оборони Польщі заклало перший камінь до фундаменту на горі Піп-Іван (нагадуємо, до 1939 року ця територія Україні не належала).
На висоту 2 028 метрів з довколишніх сіл везли камінь та деревину, а дороге устаткування — з усього світу! На будівництві працювали переважно гуцули. Масштаби проекту були колосальні, а умови праці — жахливі: 800 тонн будівельних матеріалів, доставлених потягом до Ворохти (у 70 км від села до підніжжя), робітникам доводилось везти не тільки кіньми, але і на своїй спині, включно із підйомом грузів до самісінької вершини. Не кажучи вже про те, що спочатку довелось будувати дорогу на високогір’я.
Відео Антон Бородавка
До обсерваторії підвели водогін. Будівля навіть мала власну систему опалення — для цього у технічних приміщеннях обладнали котельню. Зауважте, взимку на вершині може лежати по кілька метрів снігу, а температура падати до -40 градусів! Інженери ж зробили можливим цілорічне перебування дослідників та обслуговуючого персоналу на горі.
Дорогою на Піп-Іван, науковці інколи навіть потрапляли під лавини — на пошуки в такому разі виходили навіть військові.
Обсерваторія на горі Піп Іван 1939 рік
Обсерваторія мала власні парники, з умовами, придатними для вирощування овочів!
Із засобів зв’язку майже нічого тоді не було. Хіба тільки навченим псом пана Зембіча передавали листи на гору і вниз.
Товщина стін сягає 1.25 м, задля утеплення у них вкладали просмолений корок, який попередньо діставлявся сюди аж з Африки!
У липні 1938 року обсерваторію відкрили. Складалась вона з готелю, господарських приміщень та астрономічної вежі. Готель мав 2 рівні зі східного боку та 5 — з західного. До башти, де згодом встановили коштовний телескоп, вів перехід на першому поверсі, а нагору підіймались гвинтові сходи. На башті ж встановили велетенський мідний, литий купол діаметром 10 метрів!
Обсерваторія на горі Піп Іван 1939 рік
Всього споруда мала 43 кімнати та 57 вікон! Вдумайтесь тільки, як таку громадину можна було звести на одній з найвищих гір Карпат!
З автономними системами опалення, водо- та електропостачання на висоті 2 028 метрів над рівнем моря обсерваторія навіть за сьогоднішніми мірками — супертехнологічний об’єкт. До того ж, хліб пекли безпосередньо на місці, а запаси харчів поновлювати доводилось тільки двічі на рік.
Обсерваторія на горі Піп Іван 1939 рік
Втілення такого витратного проекту у такі короткі строки у деяких гуцулів викликало підозри, що стільки праці та грошей не могло піти просто заради астрономічних та метеорологічних досліджень.
Серед версій, що ж насправді звели на Піп-Івані наприкінці 30-х років, існує і така: насправді обсерваторія — тільки прикриття і попід будівлею існує таємний аеродром з висувною злітно-посадковою смугою. А ще десь там сховані якісь машини, бо інакше чому б сніг на одному зі схилів танув швидше, і навіть взимку парував, якби землю з-під неї не гріла робота двигунів?
Це, звісно, тільки міфи, яких кожна подібна споруда неодмінно здобуває з часом.
Головною окрасою обсерваторії був астрограф, об’єктив котрого мав 33 см у діаметрі. Привезений сюди з шотландського Единбургу. Завдяки астрографу вчені мали змогу вивчати великі та малі планети, комети, спостерігати та фотографувати змінні зірки.
Телескоп у рух приводили автоматично регульовані двигуни, обладнані надточним хронометром. Купол башти був 6 метрів у діаметрі, і він теж мав власні електродвигуни.
Щоб ви змогли оцінити весь масштаб проекту та його вагомість: на той час Попіванська обсерваторія вважалась другою за значимістю в Європі та шостою у цілому світі!
З початком Другої світової війни обсерваторія почала занепадати: персонал дослідницької станції терміново евакуювали, обладнання, яке були в змозі, розібрали та вивезли геть.
Мідний купол з башти, до речі, через якийсь час опинився у місцевих гуцулів: в ньому, кажуть, і донині десь варять полонинський сир.
фото Олександр Котенко
У 1939 році, коли Чорногора стала частиною СРСР, тут намагались продовжувати вивчення погоди, але за два роки будь-яка дослідна діяльність на Піп-Івані припинилась. Спочатку, у 1941 році на вершині зробили спостережний пункт угорських військ. З 1944 року кам’яний велет був залишений сам на сам з плином часу.
Стіни будівлі настільки міцні, що витримали більше 70 років без догляду та ремонту: внутрішніх перекриттів обсерваторія вже майже немає — щось зруйнував час, щось — люди. У 2012 році почалась консервація приміщень.
На кінець 2014 року в одному з них замінили дах, поставили металопластикові вікна, міцні двері, зробили настил підлоги та влаштували систему обігріву (комин). У планах реставраційних робіт є відновлення кам’яної огорожі, що раніше оточувала обсерваторію, задля встановлення на ній сонячних батарей, які можуть електрифікувати будівлю.
Сучасна обсерваторія на горі Піп Іван, фото Ярослав Тюрменко
Колишня обсерваторія — потенційний фаворит для багатьох туристів, в тому числі і закордонних. Якщо не заради науки, то заради розвитку туризму у Карпатах варто відроджувати такі скарби. Розміщення притулку, чи міні-готелю з харчевнею привабило б сюди тисячі відвідувачів! Скажіть тільки, чи ви б відмовились опинитись на тиждень у старезному кам’яному замку на вершині Чорної Гори? Напевно, що ні.
Плутанина з назвами
Піп-Іваном цю гору почали називати десь з середини ХХ ст.: в тему сакральності гори для місцевих жителів, назву трактували як “був собі священик Іван, що водив людей на Івана Купала на вершину молитися”. Насправді ж назва походить не від людини, а від стихії: коректніше було б казати Попіван з наголосом на другому складі, бо вітри на цій вершині “попівають”, себто дують часто.
Ще одна назва гори — Чорна Гора, яку туристи-новачки примудряються плутати з Чорногорою — гірським масивом, до якого належить ця вершина. Чому гора “Чорна”? За одною з легенд, славетний ватажок опришків Олекса Довбуш тут убив “чорну біду” — чорта. Через це й скелі на Піп-Івані почорніли.
Але і це ще не все. На Піп-Іван ще кажуть “Білий Слон”: під час планування та зведення обсерваторії, скептики так називали цей науково-дослідний об’єкт, бо він потребував чималих інвестицій — проект був і справді грандіозним як за задумом, так і за втіленням — проте перспективи його використання були примарними. Тому і “Білий Слон” — сумнівна радість за величезні гроші.
Турист же “Білому Слону” приписав значення сильних зимових заметів: обсерваторію взимку і справді закриває товстий шар снігу, втрамбованого до стін штормовими вітрами. Зі сторони зимовий Піп-Іван — та ще казочка, тільки погляньте!
Піп-Іван взимку, фото Андрій Майовський
Маршрут на Піп-Іван
На Піп-Іван можна підійматись різними стежками. Можна виділити принаймні 3 туристичних маршрути:
- з с. Дземброня через г. Вухатий камінь або г. Смотрич;
- з КПП Шибене через оз. Марічейка;
- з пол. Гропа (прохідний з Мармарос на Чорногору).
Або ж можна завершити Піп-Іваном проходження Чорногірського хребта, для спуску обравши один з перелічених вище маршрутів.
Детальніше про маршрути читайте за лінками.
Врахуйте, що води на вершині немає — запаси доведеться робити значно нижче від неї. Як варіант, завжди можна топити сніг.
Обов’язково майте при собі:
По-перше, документи, що посвідчують вашу особистість. Чорногора знаходиться не на самісінькому кордоні України, але пролягає досить близько нього. Зустріти прикордонника на Піп-Івані чи хребті — рідкість, звісно, але ймовірність виключати не слід. Тим паче, якщо ви обрали для підйому маршрут Шибене-Марічейка-Піп-Іван, показати документи доведеться ще на КПП у Шибеному.
По-друге, одяг для будь-якої погоди. Навіть сонячного літа, коли на більшості території України панують безхмарні погожі дні, на Піп-Івані може бути вітряно та сніжно, а не тільки спекотно. Град, дощ, сильний боковий вітер — типові явища для високогір’я навіть у серпні місяці. Потрапити на стабільно хорошу погоду — велика вдача.
Будьте морально та фізично готові до того, що погода тут може змінюватись кілька разів на день: ранок зустріти у хмарі, вдень ховати носа від сонячних опіків, а під вечір втрапити у дощ.
