Чимале значення творці будинків попередніх епох надавали оздобленню фасаду. Поглянувши на такі кам’яниці можемо милуватись різного роду декоративними елементами, які їх прикрашають. Пропонуємо звернути увагу на споруди на фасадах яких містяться скульптури святих. Цікавим фактом є навіть те, що архітектори на світських спорудах, житлових кам’яницях розташовують фігури святих і таким чином будинок немовби отримує свого небесного покровителя.
Одним з таких будинків є будинок, що по вулиці Краківській, 7, на фасаді якого в заглибленій ніші, на другому поверсі, можемо бачити кам’яну скульптуру св. Онуфрія.
Св. Онуфрій Великий – ранньохристиянський святий та пустельник ІІІ ст., один з Отців Церкви. Десятирічним хлопцем Онуфрій вирушив у пустелю та в його серці загорілося бажання служити Богові на самоті. До пустелі, до печери старця, за словами святого, його привів Ангел – Хоронитель. Тут проживав старий пустельник, який навчав хлопця як виживати в пустельних умовах та боротися із спокусами. Згодом, коли побачив, що юнак опанував ази пустельного життя, завів його до самітної печери, де був з ним 30 днів, а потім повернувся на своє місце. За різними даними, святий Онуфрій тут жив 70 або 60 років.
Про життя св. Онуфрія розповідає преп. Пафнутій. За його словами, волосся та борода св. Онуфрія звисали до землі. Пафнутій писав, що борода святого виросла до колін в один день, щоб покрити його наготу, коли з нього спали залишки одежі, з якою прибув у пустиню. За словами монаха, все волосся на святому було біле як сніг та постать його немовби сяяла. Побачивши Пафнутія, св. Онуфрій назвав його по імені та розповів про своє життя в пустині. У пустельному житті Бог ніколи не залишав святого без Своєї ласки та опіки. Біля печери святого виросла пальма, яка родила багато фініків і близько утворилося джерело з холодною водою. Щосуботи Ангел Божий приносив пустельнику Св. Причастя.
На наступний день старець сказав монаху, що йому час прощатися з землею. Він став на коліна, помолився і тихо віддав Богу свій дух. Тоді Пафнутій побачив як небесне сяйво покрило тіло святого і почув ангельський спів. Пафнутій похоронив тіло св. Онуфрія та повернувся у свій монастир та розповідав про цього святого.
В будинку №6, по вулиці Підвальній міститься Управління державної пожежної охорони. На фасаді споруди розташована скульптура св. Флоріана (покровителя пожежників), який тримає в руках жбан з водою, якою він заливає вогонь. Скульптура авторства скульптора Петра Війтовича, 1901 р.
Св. Флоріан – народився близько 250р. в Австрії, був офіцером римського війська. Прийняв таємно християнство, проте коли за наказом Діоклетіана розпочались переслідування християн, то святий добровільно здався. Після цього його бичували, а потім з каменем на шиї кинули у річку. За переказами, це сталося 4 травня 304 року.
Тіло святого знайшла та поховала християнка Валерія. На місці, де його поховали згодом був збудований монастир.
Св. Флоріан є одним з покровителів Австрії, а також він покровитель Польщі, пивоварів,миловарів, бондарів. До нього звертаються під час битви, пожежі, бурі, повені бурі та при поганому врожаї. Він також є покровителем тих, що гинуть у воді та під час повені. Зазвичай святого зображають як римського офіцера з посудиною, що гасить пожежу. Його атрибутами є : жорно на шиї, пальма мученика, кольчуга, червоний і білий хрест, меч, щит, зброя, палаючий дім, орел.
Скульптуру Архангела Михаїла бачимо будинку №11, що по вул. Друкарській, у ніші на рівні другого поверху кам’яниці, що розташована на пл. Галицькій, 3, інша адреса, вул. Галицька, 20, а також на будівлі №2, що на вул. Січових Стрільців.
Варто зазначити, що кам’яниця №11 на вулиці Друкарській називається ‘‘Під святим Михаїлом’’. З боку вул. Друкарської встановлено фігуру Архистратига Михаїла – патрона власника будинку, Михайла Маковича ( 1862-1920) – львівського будівничого, голову Промислового товариства мулярських, теслярських та каменярських майстрів та голову Ремісничої палати м. Львова (1913-1916 рр.) .
Арх. Михаїл – ім’я означає ‘‘Хто яко Бог?’’, воєначальник сил Господніх, перший, хто повстав проти Люцифера, коли той повстав проти Вседержителя. Війна закінчилася поваленням сатани з неба. З цього часу, Архистратиг Михаїл не перестає боротись за Божу славу, за порятунок людського роду, за церкву.
Архангел Михаїл є покровителем багатьох країн та міст, зокрема, всієї України та міста Києва. Архистратиг Михаїл вважається заступником хворих, військових, моряків, метеорологів, а також багатьох інших професій.
Зображується Арх. Михаїл у вигляді озброєного полководця з мечем або вогняним списом і топче поваленого сатану.
Наріжник кам’яниці №13, що по вулиці Галицькій прикрашає статуя святого Антонія Падуанського (Падевського).
Св. Антоній Падуанський (Падевський) – народився 1195 року у Ліссабоні, при хрещенні отримав ім’я Фернанад. До 15 років навчався у єпископській школі, а згодом поступив на новіціат до каноніків-монахів святого Августина у Лісабоні. У 17 років він перейшов до монастиря Санта Крус ді Коїмбіра. Приблизно у 1219 році був висвячений на священика, а через два роки вступає до Ордену Францисканців (послідовники святого Франциска Асизького), взявши ім’я Антоній. Незабаром майбутній святий починає проповідувати, відвідуючи містечка Франції та Італії. Став першим вчителем теології Ордену Францисканців.
З початком Великого Посту 1228 року Антоній вирушив до Падуї, де щоденно голосив проповіді, на які збиралось чимало слухачів. Невдовзі проповідник почав хворіти та оселився у монастирі, побудованому графом Тіссо з Компосаньєро. Попросив перевезти його до Падуї, де і помер 17 червня 1231 року.
В іконографії св. Антоній представлений у францисканському габіті з Дитятком Ісусом на руках, а його символом є лілія. Саме з Дитятком Ісус пов’язана наступна історія. Ще за життя святого, бачили як він в своїй келії стояв на колінах, а біля нього була Божа Дитина, яку він тулив до своїх грудей.
На фронтоні будівлі готелю ‘‘Жорж’’ (пл. Міцкевича, 1) міститься рельєф ‘‘Святий Юрій’’.
Св. Юрій Змієборець (св. Георгій) – святий, мученик та воїн. Народився в третьому столітті в Каппадокії (Мала Азія), походив з князівського роду. Його батька покарали на смерть за Христа і після цього мати з сином переїхали у Палестину, де мала маєток. Вона присвятила своє життя вихованню дитини, розповідала хлопчикові про подвиг батька та навчала його Святому Письму.
Досягнувши повноліття, Юрій вступив на військову службу, де вирізнявся особливою мужністю та мудрістю. Згодом імператор Діоклетіан призначив хлопчину воєначальником. Коли правитель розпочав переслідування християн, то майбутній святий виступ на захист християнства.
Після цього імператор призначав для св. Юрія жаливі тортури, які той з Божою допомогою терпеливо зносив. Загинув мученицькою смертю у 303 році. За це Свята Церква нарекла святого Побідоносцем. Тіло святого поховали в м. Лідді, а пізніше, під час правління імператора Констянтина, там був побудований храм в його честь.
Св. Юрій є покровителем багатьох країн та міст, в тому числі і міста Львова, а також покровителем воїнів. Зображується як воїн-вершник, що вбиває змія списом.
На фасадах наступних споруд можемо бачити зображення святого Луки – покровителя художників та лікарів. Одне з них міститься на фасаді Палацу Мистецтв, що по вул. Коперника, 17 (автори – Д. Крвавич, М. Посікіра, Л. Яремчук; у 2011 році до фігури святого доробили німб), друге – над порталом входу до будинку №22 на вулиці Краківській видно знищену фігуру св. Луки.
Св. Лука – один з чотирьох євангелістів, ймовірно походив з Антіохії та за фахом був лікарем. Лука приєднався до Апостолів вже після смерті Ісуса Христа та подорожує разом з св. Апостолом Павлом, перебуваючи разом з ним навіть в римському ув’язненні. Коли св. Апостол Павло перебував два роки в ув’язненні в Кесарії Палестинській, то св. Лука певно мав змогу детально довідатись про події, які згодом описав у Євангелії.
Де євангеліст перебував після смерті св. Апостола Павла достеменно невідомо. Ймовірно, що Лука у 84-річному віці помер у Беотії. Де саме знаходяться його мощі достеменно невідомо. Серед можливих варіантів поховання виступають різні точки зору і серед них такі міста як Беотія, Венеція, Падуя. Найбільш ймовірним місцем поховання вважається Базиліка св. Юстини в Падуї.
Вважається, що св. Лука залишив нам перше зображення Богородиці. Зображується як юнак із темним кучерявим волоссям в туніці. Його атрибутами вважаються : книга, приладдя художника, лікарське приладдя, скальпель, сувій, образ або статуя Пречистої Діви Марії, віл.
На будинку №16, що по вулиці Личаківській у ніші на бічному фасаді міститься фігура св. Йосифа з Дитятком Ісусом. Автор скульптури – Броніслав Мар’ян Солтис.
Св. Йосиф – опікун Ісуса Христа та Пречистої Діви Марії. Св. Йосиф народився у Палестині, походив з роду царя Давида. У Святому Письмі йдеться, що св. Йосиф був теслею та праведною людиною. Святий Йосиф опікувався Ісусом та Богородицею. Після заручин з Пречистою Дівою Марією, вони оселились у місті Назарет. У зв’язку із переписом населення, вирушили у місто Вифлеєм, де в убогій стайні на світ народився Спаситель. Святе Сімейство змушене було тікати від переслідувань царя Ірода до Єгипту, а згодом повернулось до Назарету. Востаннє зустрічається згадка про св. Йосифа, в історії про загублення та віднайдення дванадцятилітнього Ісуса в єрусалимській святині. Св. Йосиф та Пречиста Діва Марія повертались зі свята Пасхи з Єрусалиму ідучи з родиною та думали, що Ісус йде з іншою групою родичів. Коли виявили, що його нема, то повернулись до Єрусалиму та знайшли Ісуса в храмі, де він навчав. Невідома точна дата та місце смерті св. Йосифа.
Встановлення культу св. Йосифа тривало декілька століть. У 1479 році Папа Римський Сикст IV ввів свято св. Йосифа у церковний календар, Папа Григорій XV у 1621 р. підносить день, присвячений святому до урочистих свят. Папа Бенедикт ХІІІ включив у 1726 р. ім’я св. Йосифа в Літанію до Всіх Святих, а Папа Пій ІХ у 19 столітті присвятив місяць березень на честь почитання Святого Йосифа Обручника.
Зображується св. Йосиф з Дитятком Ісус на руках та лілією в руці. Його атрибути є теслярське знаряддя, посох мандрівника, міх з водою, світильник, розквітлий пагін (Єссеїв), виноград. Святого Йосифа вважають покровителем сімей, самотніх, помираючих.
На вулиці Кривоноса 1А був розташований шпиталь та дім для убогих святого Вікентія де Поля. На фасаді будинку міститься фігура св. Вінцента з дітьми, виготовлена Антонієм Попелем у 1910 році.
Св. Вікентій де Поль – засновник згромадження Отців Лазаристів і згромадження дочок милосердя. Народився 1821 року у Франції в бідній селянській родині. Отримав загальну освіту, а згодом вивчав богослов’я в Тулузі. У 19 років висвячений на священика.
Одного разу, під час поїздки до Марселю майбутній святий потрапив в полон турецьких піратів, які відвезли його в Туніс у рабство. У 1608 р. звільнений з рабства. Через декілька років призначений настоятелем невеликого приходу біля Парижа.
Виконував обов’язки капела у родині генерала Гонді, у володіннях якого мав нагоду спілкуватись із нужденними селянами. Це стало своєрідним поштовхом до створення благодійних товариств.
У 1925 р. св. Вікентій заснував Конгрегацію Місіонерів або Конгрегацію Лазаристів, яка займалася як і місіонерською діяльністю, так і благодійністю.
Варто зауважити, що святий засновував численні передсемінарії та семінарії. Це мало важливе значення для підвищення рівня освіченості священиків та їхнього морального виховання. У 1633 р. св. Вікентій створив Конгрегацію Дочок Милосердя, яка допомагала бідним, покинутим дітям, каторжникам і хворим.
Помер святий Вікентій 27 вересня 1660 року у Парижі. У серпні 1729 року проголошений блаженним папою Бенедиктом XIII, а канонізований 16 липня 1773 року папа Климентом XII. Мощі святого зберігаються у капелі, яка названа на його честь на вулиці Севр у Парижі.
На фасаді будинку №2, що на вулиці кн. Романа на рівні другого поверху бачимо скульптурну композицію ‘‘Ангел-Хоронитель’’. Перед нами – маленький хлопчик у якого за спиною Ангел. Обличчя дитини обернене до Ангела в якого хлоп’ятко просить про допомогу.
Ангели – це невидимі, безсмертні, досконалі, чисті духи, посередники між Богом та людиною. Святі Ангели мають подвійне завдання стосовно Бога та стосовно людей. Стосовно Господа, то це прославляти Бога та служити Йому. Стосовно людей, то ангели є нашими опікунами та хоронителями. Ангели зображуються у вигляді крилатої постаті.
Мар’яна ІВАНИШИН
