Неподалік галицького містечка Добромиль, серед букового лісу, на горі Сліпій у 1450 році був збудований замок Гербуртів (Добромильський). Ця споруда є найвіддаленішою від Львова і знаходиться майже на кордоні між сучасними Україною та Польщею. Внаслідок розташування на самій вершині гори, він здіймається над рівнем моря аж на 560 метрів. Історія замку, і всього містечка Добромиль, невід’ємно пов’язана з ім’ям династії Гербуртів. Перші представники цього славнозвісного роду Моравії, опинились на теренах галицької землі в XIV столітті. Відбулося це завдяки тому, що територія, до якої належало поселення Добромиль по річках Вирлі та Стрвяж, була надана у подарунок Гербуртам від князя Опольського – тогочасного їх володаря. Цей подарунок було зроблено в 1374 році. На отриманих землях було засноване поселення Фельштин.
Родове помісття Гербуртів
Гербурти певний час старанно займалися господарством, примножуючи кошти. Але спокійне господарювання порушували військові дії, які вимагали оборони власності. Саме за цієї причини виникла необхідність в укріпленого замку. Перша дерев’яна споруда була збудована на Сліпій горі в 1450 році Миколаєм Гербуртом. Навколо побудованої фортеці з’являється поселення Тернава. Управління поселенням відбувалося на основі руського права.
Дерев’яна споруда не змогла протистояти навалі татар, які вже у 1497 роді спалили будівлю вщент. Розорення спіткало поселення Тернава і Добромиль. Але досить швидко життя населених пунктів було відновлено, а Добромиль, в той же 1497рік отримав від польського короля Ольгерда статус містечка і дозвіл на вільну торгівлю.
Ці нововведення сприяли розвитку життя людей, покращенню їх матеріального становища. Також це спровокувало зріст числа мешканців. Сюди приїжджали різні ремісники, серед яких були справні ткачі з Моравії. Ці майстри виробляли якісне сукно,попит на яке був у Європі. За сукном до Добромиля їхали покупці з сусідніх Селезії та Угорщини. Також попитом користувалась місцева сіль, видобуток якої був розпочатий Гербуртами.
Колоністи прибували до містечка дуже активно, для них тодішній власник земель збудував у 1531 році костел і започаткував латинську парафію. До 1584 року в місті вже був не лише костел, а й три діючи церкви.
У 1566 році за часів господарювання Станіслава Гербурта Добромиль отримав від короля Сігізмунда статус вільного міста. Тепер воно мало право користуватися статутами магдебурзького права.
Новий статус сприяв подальшому розвитку. У місто почали активніше запрошуватися ремісники, з’являлися нові цехи.Виникла потреба в захисті поселення, яке почали здійснювати за рахунок зведення мурів. Фортеця в Добромилі була потрібна як укріплення тому, що місто стало центром контролю торговельного напряму, який йшов з Хирова на Перемишль.
Зведення Добромильського замку
Станіславом Гербуртом на місці старого замка на горі почав відбудовуватись новий – кам’яний. Працю Станіслава продовжив і закінчив у 1614 році його нащадок – Ян Гербурт. Він збудував кам’яні укріплення навколо замку, які мали форму підкови. Споруда зайняла майже всю вершину гори, її стіни мали 2 метри завширшки. Фортеця простягалася тепер впродовж 85метрів, завширшки споруда займала 25 метрів. Дерева щільно не підступали до спорудженого замку, тому з його стін булогарно видно усі підступи до міста Добромилю, а також, говорять, майже сам Перемишль.
Перегляньте на Львівській Афіші: Фотографії старого Львова
Мур нового замку відзначався могутністю і величністю, навколо нього підіймалися великі стіни з вежами. Незручне розташування, аж на самій вершині гори, а також складній шлях до замку, який йшов вгору, надавали можливість вдало протистоятиворогам і їх численним осадам. Наявність колодязю і питної води у замку давала змогу мешканцям, що ховались за йогомурами, а також захисникам міста, довгий час стримувати ворожу осаду.
Легенди замку Гербуртів
Важкі часи, коли йшла ворожнеча і війни, не могли не породити появу легенд цього замку. Одна з цих легенд стосуєтьсячасу, коли на місто відбувався напад татар. Під час бійки з ворогами стало зрозумілим, що сили захисників замку не зможутьпротистояти нападу загарбників, що час здаватися. Саме тоді з замку вийшла господиня – молода княжна. Вона булаодягнута у весільну сукню і виглядала дуже гарно. В цьому вбранні вона підійшла до колодязя, що був у замку, і кинулася внього. Зробила вона це з однієї мети – не буди для ворогів воєнним трофеєм – символом вдало отриманої перемоги.
Ця рішуча смерть вразили татарських воїнів настільки, що вони припинили осаду і залишили фортецю. З тих самих пір, кажуть, що саме привид княгині охороняє маєток Гербуртів. Є свідчення, що саме завдяки цьому привиду в замку можуть зникати люди, які потім таємним чином повертаються, нічого не знаючи про своє тимчасове перебування. Тому це місце по праву може носити назву «замок з привидами». Якщо туристам буде цікавим подивитися на залишки споруди, їм слід пам’ятати проприсутність загадкових істот, що можуть з’явитися і завдати неприємностей.
Слід зазначити, що мури Гербуртів завжди мали за ціль надавати оборону місту і поселянам та стримувати напади ворогів . Вньому не було маєтків, які б використовувалися для постійного проживання. Але не зважаючи на це, він був дуже гарнопристосований для перебування в ньому, навіть довгий час. Схема замка передбачає наявність житлових приміщень, які булиретельно продумані, для того щоб власники могли зручно розташуватися. Коридорі прикрашали галерея портретів колишніхвласників замку з роду Гербуртів.
Перегляньте на Львівській Афіші: Листівки старого Львова
Поступово наявність нащадків чоловічої статі стала для володарів замку проблемою. За XVII сторіччя чоловіча лінія роду практично увірвалась. Цей факт пов’язується з певними причинами, такими як постійні військові дії. Але також невиключається і вплив сил потойбічних. З цього приводу слід згадати легенду про родове прокляття Гербуртів. Ще здавна вірили, що усі чоловіки з клану Гербуртів, помираючи, перетворювалися в великих і могутніх орлів. Орли ці не відлітали далеко від замку, а вибирали для себе місце для будови гнізда неподалік замку. Справою честі кожного чоловіка з Гербуртівбуло поважати цих гордих птахів, які вважалися захисниками роду. Доки цей неписаний наказ виконувався – доти Гербуртимали вдачу і спадкоємців. Але одного разу хтось зважився вбити орла. Після цього для роду настали тяжкі часи і вінприпинив своє існування. Місцеві мешканці вірять в легенди, тому і не випадково, що вони дуже чемно відносяться до великих птахів, які продовжують жити в горах біля колишнього величного замку.
Занепад Добромильського замку
З 1622 року споруда набуває нових власників. Вона переходить до рук польських магнатів Конецпольських. Саме новігосподарі перебудовують замок, замінивши каміння стін муру на цеглу. Також вони зменшують будівлю за розмірами. Кутовівежі повністю розбираються, а залишається одна – та, що розташовувалась перед самими воротами. Саме на цій вежі були висічені літери – абревіатури імені Станіслава Гербурта, а також герб нового власника – родини Конецпольских.
У XVIII столітті в замку ще час від часу перебували його господарі. Але тенденція до занепаду вже відчувалась. Так, наприклад, одна з власниць – Ганна Блоговська у 1784 році надала згоду на те, щоб монахи-василіани розібрали частину стінзамку для отримання будівельного матеріалу для свого монастиря, що був розташований неподалік Добромиля. Таке відношення до родової споруди стало можливим тому, що на той час вона вже втратила своє оборонне значення. Пізніше монастир перейшов до власності місцевої адміністрації. Сьогодні туристи можуть відвідати монастир василіан на Черничійгорі, як одну з пам’яток історії.
У XIX сторіччі продовжувався занепад замка. Споруду не використовували за призначенням, тому поступово каміння розбирали для іншого будівництва. За часів Першої Світової війни російська армія отримала повідомлення, що в замку Гербуртів в Добромилі знаходиться Лжедмитрій, який видавав себе за нащадків роду Романових. Тому по споруді буловипущено декілька снарядів, які завдали їй значних ушкоджень.
Зовнішній вигляд замку був ще більш-менш прийнятним майже до другої Світової війни. Але в роки війни , коли йшли бої за місто Добромиль, споруда зазнала суттєвої руйнації. До того ж місцеві мешканці доклали руки до розкрадання залишків колишньої величі замку. За радянських часів за замком не було належного догляду, тому руйнівні процеси для цієї давньої фортеці стали фатальними.
Сьогодення замку Гербуртів
Сьогодні, ті, хто має сили і бажання побачити частину історії галицької землі, доторкнутися до неї, можуть самотужкипіднятися до розвалин замку. Для того щоб знайти шлях на гору до замку треба прикласти зусилля. Певну поміч в пошуках можуть надати місцеві мешканці.
Якщо знайти дорогу і здолати шлях на гору все ж таки вдасться, то перед очима туристів з’являться залишки воріт замку, а також частина помешкань господарів і стін фортеці, залишки однієї вежі. Також гості можуть побачити рамку, яка обрамляє родинний герб останніх власників споруди. Майже повністю територію замку зайняв ліс. Якщо дивитися на замкову гору, то дерева завадять розгледіти стіни будівлі.
Не зважаючи на те, що міць замку зазнла занепаду, пам’ять про Гербуртів живе в народі. Майже 270 років місто Добромиль було їх справжнім родовим гніздом.
