ВООЗ інформує, що у світі щороку близько 1,4 млн людей страждає від інфекцій, якими вони заразилися, перебуваючи у закладах охорони здоров’я. За деякими даними, рівень поширення внутрішньо-лікарняних інфекцій (далі – ВЛІ) у розвинутих країнах становить у середньому 8-10% від усіх госпіталізованих хворих.
Якщо довіряти статистиці, яку надають заклади охорони здоров’я області, то внутрішньо-лікарняних інфекцій у нас практично нема. У клініках розвинених країн вони є (і це нормально, бо відповідає фактичному стану), а у нас – ні. Згідно з наданою статистикою, за останні 10 років у лікарнях області зареєстровано всього 463 випадки ВЛІ: у 2007- 2011 роках таких випадків було 339, з 2012 по 2016 роки – 123, а за 11 місяців цього року – жодного. Скажімо, в лікарнях Одеської області щороку фіксують майже 800 ВЛІ. Гадаєте, в Одеській області гірші лікарні, ніж у Львівській? Дуже у цьому сумніваюся.
Згідно з аналізом, який провели працівники лабораторного центру, структура внутрішньо-лікарняних інфекцій за нозологіями (захворюваннями) у попередні роки була така:
- інфекції вагітності, пологів, післяпологового періоду – 26%;
перинатальні інфекції -23%;
вірусний гепатит В – 18,2%:
вірусний гепатит С – 6,3%;
ускладнення після хірургічних та терапевтичних втручань – 11,9%;
інфекції шкіри і підшкірної клітковини ( абсцеси, флегмони ) – 5,4%;
органів дихання ( пневмонії ) – 2,8;
інфекції ока ( кон’юнктивіти) – 1,5%;
інші інфекції – близько 1%.
Отже, половина всіх ВЛІ пов’язана з пологовими стаціонарами, з хірургічними відділеннями – 15%, парентеральні гепатити В та С займають близько 25%, з соматичними відділеннями та стаціонарами – 10%.
Цього ж року, якщо вірити статистиці, яку нам подали, у медичних закладах області ідеальна картина, жодних внутрішньо-лікарняних інфекцій нема.
Ще один момент. Кожен медичний заклад, згідно з відповідним наказом МОЗ, виявляє у себе небезпечні бактерії, які стійкі до тих чи інших антибіотиків і можуть впливати на здоров’я пацієнта та якість лікування. І коли їх знаходять, то скеровують у наш Центр резистентні культури на підтвердження (торік за даними лікарень провели 1551 дослідження). Ми ще раз досліджуємо й підтверджуємо, є в тій чи іншій лікарні небезпечна бактерія чи ні.
Тож у 2016 році в бактеріологічну лабораторію Центру на підтвердження було надіслано 76 резистентних культур, з них 11 було підтверджено. Цього року надіслали тільки 27, із них виявили 11 резистентних. Резистентні культури до нас надійшли лише з Пустомитівської ЦРЛ, Стебницької МРЛ, Новояворівської РЛ, комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, Червоноградської ЦРЛ. У всіх підтверджених культурах виявлено високий ступінь резистентності. Іншими словами, ці заклади повинні вжиті відповідні заходи, аби ті небезпечні бактерії знищити, бо інакше лікування пацієнтів в їхніх лікарнях може не дали бажаного результату, а, навпаки, затягнутися через ускладнення. Названі лікарні знають про свої слабкі місця й подумають, як проблему вирішити.
А як інші заклади охорони здоров’я? В них що – ідеальні умови в лікарнях? Річ у тому, що в цих закладах антибіотикорезистентні штами просто не виявляють. І не тому, що їх там можливо нема, а тому, що така робота не належно проводиться, або ж замовчується.
І ось підтвердження. Цього року працівники нашого лабораторного центру провели вибіркові моніторингові дослідження у 68 закладах охорони здоров’я. В результаті: у 9,5% дослідженнях з об’єктів лікарняного середовища виявлено патогенну і умовно патогенну мікрофлору; 22,5% дезінфекційних розчинів не відповідали заданій концентрації, 8,3% мали відхилення щодо вмісту активно діючої речовини, 3,9% були контаміновані (забруднені) мікроорганізмами. При обстеженні медичного персоналу на носійство патогенного стафілококу майже у 6% (!) випадків виявлено позитивний результат.
За результатами моніторингових досліджень працівники Центру надали рекомендації керівникам лікувальних закладів, як краще усунути недоліки. А також запропонували дозволити нашим фахівцям більш повніше ознайомитися з санітарно-протиепідемічним станом їхніх лікарень, щоб надати дієві, результативні поради, поділитися досвідом. Але порозумітися з керівниками Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ», Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру, Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного кардіологічного центру, КЗ ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», КЗ ЛОР «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», Львівського обласного центру служби крові, окремих лікарень адміністративних територій області, на жаль, не вдалося.
Замовчування випадків внутрішньо-лікарняних інфекцій, недостатня увага до цих питань комісій інфекційного контролю стаціонарів, недостатня настороженість лікарів, небажання окремих керівників лікарень співпрацювати з фахівцями Центру неабияк тривожить, бо це може призвести до утворення антибіотикостійких госпітальних штамів або навіть спалахів ВЛІ. І тоді боротися з ними буде значно складніше і накладніше, не кажучи вже про те, що це негативно може відбитися на здоров’ї пацієнтів.
Олег Когут
заступник директора ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України»
